76 Великий терор
Великий терор
Поступово Сталін, який займав на той час посаду генерального секретаря комуністичної партії, захопив всю владу у країні.
І його супротивники розпочали діяти.
Єдиною можливістю усунути Сталіна тоді була така: не підтримати його кандидатуру на зїзді.
Так і зробили делегати ХУІІ з’їзду ВКП(б) – всесоюзної комуністичної партії більшовиків – у січні 1934 року.
У відповідь Сталін зробив свій крок. За його таємним дорученням було вбито Кірова – можливого суперника, якого багато хто з тодішніх членів партії бажали б бачити на місці Сталіна.
А після цього розгорнув так звану компанію проти “ворогів народу”.
Через засоби інформації (у першу чергу – газету “Правда”, центральний друкований орган комуністів) Сталін оголосив, що у країні з’явилася величезна кількість терористичних організацій, які ставлять собі завдання повалити соціалізм та вбити особисто його, Сталіна.
І під приводом цього у країні почалися масові репресії – тобто арешти та вбивства, організовані урядом.
Політична поліція, яка називалася тоді НКВС (народний комітет внутрішніх справ), почала вигадувати якісь “таємні антирадянські змови”, внаслідок чого велетенська кількість людей виявилася у тюрмах та концентраційних таборах.
Цих людей катували, і вони признавалися в участі у цих вигаданих змовах. Але їх катували далі, вимагаючи імена та прізвища й інших учасників вигаданих антирадянських організацій.
Люди називали друзів, знайомих, товаришів по роботі.
НКВС заарештовувала й цих людей.
Так у СРСР відродилися давно позабуті у світі “традиції” святої інквизиції.
Особливо страшно стало жити у СРСР у часи “Великої чистки” 1937-1938 років.
Були розстріляні майже всі “батьки-засновники” більшовизму (яких Сталін вважав своїми найголовнішими суперниками).
Була знищена більшість військового командування, внаслідок чого на початку війни СРСР виявився майже без розумного командування.
Знищувалися також представники нової радянської інтелігенції – письменники, режисери, художники.
Та й взагалі хто завгодно.
НКВС працювала, не покладаючи рук і вигадуючи все нові і нові терористичні групи, які немовби діяли у країні.
Звичайним явищем став смертний вирок (тобто розстріл) звинувачених, або у кращому випадку тривалий термін ув’язнення у сибірських робочих (концентраційних) таборах.
НКВС планував знищити цілі верстви населення, такі, як, наприклад, священики, колишні учасники антибільшовистських військ, а також ті, хто бував за кордоном або мав там родичів.
За деякими підрахунками, з 1937 по 1939 рік у Радянському Союзі було страчено близько 500 тисяч чоловік, а десь від 3 до 5 мільйонів заслано до таборів.