Прожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр ХХ ст. Формування
багатопартійної системи.
Активізація багатопартійного життя розпочалася у 80-ті роки ХХ ст. з
перебудовчою трансформацією суспільної організації, як заперечення монополії
комуністичної партії України і формування альтернативних політичних організацій
та об’єднань національно-демократичного характеру. Поступово відбувалося
визрівання і прийняття масовою політичною свідомістю необхідності
багатопартійної системи як своєрідного гаранта демократизації українського
суспільства. Історія розвитку та становлення багатопартійної системи в сучасній
Україні мала свої особливості та специфічні риси, за якими можна виділити три
основні періоди партійного будівництва.
І) перший період, розпочався на рубежі 1989-1990 років і тривав до 1993 року.
Спочатку виникає демократична платформа в КПУ, формується Народний Рух України
як політична сила. Одночасно відбувається самоідентифікація нових політичних
партій: Української республіканської партії, Партії зелених України та ін
Більшість їх програмних документів мали загально-декларативні гасла
демократичної ідеології, апелювали до всього українського народу з ідеями
суверенітету України (або в системі співдружності, або як самостійної держави),
парламентської демократії і приватновласницьких основ соціально-економічного
життя. Характерними рисами багатопартійного будівництва цих років стали
антикомунізм, демократизм, західництво та романтизм. Процес партійного
формування розвивався на двополярній основі. На одному боці була Комуністична
партія, в середині якої виникали різні платформи, що в майбутньому переросли у
самостійні партійні структури, а на іншому боці – група партій і рухів, які в
основу своїх програмних платформ поклали демократичні принципи. Після
проголошення незалежності України політичне життя набувало не тільки широкого
розмаху, а й стало на певну юридичну основу. Правовий статус партій
закріплювався в Міністерстві юстиції України.
ІІ) другий період, на думку певних політологів, розпочався з перетворення НРУ на
партію і реєстрацією КПУ як легітимної партії. Цей період завершився на рубежі
1997-8рр. під час виборів до Верховної Ради України 1998р Процес формування
партійної системи здійснювався за класичною схемою: комуністичний,
соціалістичний, соціал-демократичний, націонал-радикальний, націонал-
демократичний, ліберальний та інші напрямки. Характерними рисами цього періоду
стала орієнтація партій на нагальні потреби політичного і соціально-економічного
життя України. На часі стало утворення союзницьких виборчих блоків зі
споріднених політичних сил, зросла тенденція до переходу від дрібнопартійності
до утворення потужних партійних осередків. В результаті спостерігалося намагання
оформити “партію влади” як домінуючої політичної сили в структурах законодавчої
і виконавчої влади. На роль такої партії претендувала Соціалістична партія
України на чолі з її лідером О.Морозом, але через низку причин вона такою не
стала. В різні періоди неформально “партією влади” називали СДПУ (о) та “партією
ілюзії влади” НРУ, НДП.
ІІІ) третій період партійного будівництва, починається у ході політичних баталій
у виборчому процесі до ВР (1998р.) і продовжується надалі.
Виборчі змагання розподілили політичні партії на два блоки – парламентські та
позапарламентські. Постало питання створення потужного політичного центру, що
об’єднав би більшість суспільства в розбудові держави, однак його розвиток не
завершений до сьогоднішнього дня. Причинами такого явища стали партійні
негаразди в рядах центристських партій – НДП, “Громада”, та несформованість
соціальної бази цих партій.
Вибори 1998р. до ВР України засвідчили також подальше зростання партій лівої
орієнтації. З п’яти з них, що брали участь у виборчій кампанії, чотири,
потрапили до ВР. В результаті в парламенті були представлені 173 депутати 13450
партій лівого спрямування.