Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х початку 60-х рр. ХХ ст.
Шістдесятники.
Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української
національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та
політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення
комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги»
(десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на
початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). У політиці 1960 — 1970-х
років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до
радяського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні
совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга
половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також
представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд формувався на
кінці 1950-х — початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це політики — М. С.
Горбачов, О. М. Яковлев; філософи О. О. Зінов'єв, М. Мамардашвілі, Ю. Левада,
політологи О. Є. Бовін, Ф. М. Бурлацький, редактори масмедіа — В. О. Коротич, Є.
В. Яковлєв, С. П. Залигін та багато інших.