Антигетьманське повстання 1918р його причини, хід. Історичне значення
гетьманату. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду П.Скоропадського
29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, а Всеукраїнський
хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Внаслідок
майже безкровного державного перевороту Центральна Рада була розпущена і в
українських землях виникло нове державне утворення — гетьманат «Українська
держава». Суть перевороту полягала в спробі шляхом зміни демократичної
парламентської форми державного правління на авторитарну, створити нову модель
української держави, яка була б здатною зупинити радикалізацію, дезорганізацію і
деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що
ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм. Сам П.
Скоропадський так характеризував свою програму: «Створити здібний до державної
праці сильний уряд; відбудувати армію та адміністративний апарат, яких у той час
фактично не існувало, і за їх поміччю відбудувати порядок, опертий на право;
провести необхідні політичні і соціальні реформи. Політичну реформу я уявляю
собі так: ні диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, а рівномірна
участь усіх класів суспільства в політичному житті краю. Соціальні реформи я
хотів проводити в напрямі збільшення числа самостійних господарств коштом
зменшення обширу найбільших маєтків».
Державний переворот був узгоджений з представниками німецької військової
адміністрації. Фактично він здійснювався під її контролем, але при формальному
нейтралітеті німецької сторони.
Очоливши гетьманат, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади.
Він призначав отамана (голову) Ради міністрів, мав право затверджувати і
розпускати уряд, контролював зовнішньополітичну діяльність держави, міг
оголошувати воєнний чи особливий стан, проводити амністію. У «Грамоті до всього
українського народу» гетьман обіцяв «забезпечити населенню спокій, закон і
можливість творчої праці».
Сучасники П. Скоропадського та історики констатують факт певного економічного
піднесення України періоду гетьманату. Цьому сприяли відновлення приватної
власності, підтримка гетьманом вільного підприємництва, можливість промислових
та торговельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади, широкий збут
товарів до Австро-Угорщини та Німеччини. У цей час було налагоджено грошовий
обіг, вдосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька
українських банків, засновано нові акціонерні компанії, відроджено промислові
підприємства та біржі. Поступово було відновлено залізничний рух, реорганізовано
і зміцнено державний флот. Як засвідчує один з мешканців столиці України,
«відносний добробут Києва за гетьманських часів різко контрастував з швидким
зубожінням Петрограда та Москви. На півночі вже починався голод, який був нам ще
зовсім незнайомий... Після «московського пекла» Київ здавався людям своєрідним
Ельдорадо».
За доби гетьманату помітними були зрушення і в галузі культури та освіти:
створено понад 150 українських гімназій; вийшло з друку кілька мільйонів
примірників українських підручників; відкрито два державних університети в Києві
та Кам'янці-Подільському; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та
установ (Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український
історичний музей, Українська національна бібліотека, Український театр драми та
опери, Українська державна капела, Державний симфонічний оркестр тощо). У
листопаді 1918 р. відкрито Українську Академію Наук, президентом якої став В.
Вернадський.