Боротьба ЗУНР проти польської агресії
Із самого початку ЗУНР опинилася у надзвичайно складних політичних та
міжнародних умовах. Польський заколот 1 листопада 1918 р. означав початок
кровопролитної польсько-української війни, яка тривала спочатку з перемінним
успіхом. У ніч з 19 на 20 листопада під польським тиском війська ЗУНР залишили
Львів. Державний секретаріат переїхав до м. Тернополя.
Для вигнання інтервентів за межі української етнічної території уряд ЗУНР
приступив до організації регулярної Галицької армії - УГА. До весни 1919 р. вона
нараховувала понад 100 тис. чоловік. Проте Польща збільшувала свої сили значно
швидше. Вирішальне значення мала військово-економічна і дипломатична підтримка
Польщі державами Антанти.
Сподівання українців на безсторонність і справедливість країн Антанти, її
підтримку в справедливому задоволенні прагнень українства Галичини, бажання
припинити кровопролитний конфлікт з поляками були важливим чинником відходу
українських військ зі Львова і ряду інших міст. Але ці надії виявилися марними.
Польща не збиралася відмовлятись від своїх претензій на Галичину, польські
війська вели себе брутально. Якщо українську владу у Львові було встановлено без
жодного і пострілу, то прихід польських військ супроводжувався кровопролиттям,
бандитизмом, погромами.
У першій половині 1919 р. відбувались бої військ ЗУНР з польськими. УГА здобула
низку перемог. В районі м. Чортків 25 тис. українських вояків примусили
відступити 100-тис. польську армію. Успішно діяли українські загони на Волині,
загрожуючи от-от перервати залізничне сполучення єдиного острівця польського
урядування - м. Львова з Польщею. Становище різко змінилося навесні 1919 p.
після прибуття з Франції декількох польських дивізій під командуванням генерала
Галлера. Навчені й озброєні державами Антанти, зокрема Францією, дивізії
розпочали великомасштабний наступ на ЗУНР. Попри відчайдушний опір УГА,
українських партизанських загонів в середині липня польські війська окупували
Галичину, Західну Волинь, змусивши УГА та уряд ЗУНР відступити за р. Збруч. Було
ліквідовано структуру української державності, будь-який опір польській
адміністрації придушувався. Керівники Антанти і США схвалили рішення, згідно з
яким польському урядові надавалася свобода дій, аж до застосування збройних сил
у Східній Галичині.