Приєднання західноукраїнських земель до СРСР.Політика радянізації
22.01.1919 — внаслідок договору між керівництво УНР та ЗУНР, юрисдикція УНР
поширена також на західні українські землі колишньої Австро-Угорщини (Акт
Злуки), хоча уряд ЗУНР (ЗОУНР) продовжував автономно існувати. Через декілька
місяців потому внаслідок постійних конфліктів з Польщею, РРФСР, Румунією, а
також білогвардійцями та махновцями, територія, що контролювалася УНР, становила
невеликий район навколо Кам'янця-Подільского (трикутник смерті).
30.08.1919 — українська армія визволяє Київ, водночас зі сходу до якого
просувається Добровольча армія генерала Дєнікіна. Спроба домовитись щодо
спільних узгоджених дій УНР та Білої Росії проти більшовиків не вдається через
великодержавницьку шовіністичну позицію білого офіцерства[1]. Армія УНР відійшла
на захід, а Добровольча армія разгорнула невдалий наступ на Москву, який
завершився повною поразкою білого руху та подальшим відступом Добровольчої армії
до Криму. Взимку 1919 війська Червоної армії беруть під контроль Наддніпрянську
Україну. Відновлюється УСРР, що стає формально незалежною державою.