Сертифікація та стандартизація: поняття, значення, правове регулювання
Правове регулювання – Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001, Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993
За ч.1ст.15 у сфері господарювання застосовуються : стандарти, технічні регламенти, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови.
Стандартизація – встановлення положення для загального і багаторазового застосування з метою забезпечення ефективного використання природних ресурсів, відповідності продукції її призначенню, підвищення конкурентоспроможності, усунення бар’єрів у міжнародній торгівлі.
Обов’язкове застосування стандартів:
Коли у договорі є посилання на стандарти
Якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах
Якщо виробник чи постачальник продукції склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
Сертифікація – процедура підтвердження відповідності продукції вимогам нормативних документів. Буває обов’язкова і добровільна. Перелік товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, встановлений Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики (серед них холодильники, морозильники, плити, тостери, грилі, фритюрниці…)У разі позитивного результату сертифікації заявникові видають сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Сертифікація здійснюється уповноваженими підприємствами, установами, організаціями з метою:
- Запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я, майна, прир.середовища
- Сприяння споживачеві в виборі продукції
- Створення умов для участі СПД у міжнародній торгівлі, економічному, науково-технічному співробітництві.
Також здійснюється сертифікація товарів, що імпортуються видається сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.
Орган виконавчої влади у сфері стандартизації та сертифікації – Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики.