Поняття, ознаки та класифікація джерел трудового права.
Джерело ТП – зовнішні форми виразу та закріплення норм ТП, які приймаються уповноваженими на те органами, в т.ч. роботодавцями та найманими працівниками, або їх представницькими органами в узгоджувально-договірному порядку з метою побудови найоптимальніших моделей суспільно-трудових відносин.
Ознаки:
Санкціонуються державою
Гарантуються державою
Зовнішня об’єктивація норм ТП
Спрямовані на регулювання суспільно-трудових відносин
Передбачають систему соціально-правових гарантій найманим працівникам
Поєднують загальні і спеціальні норми ТП
Передбачають спеціальні гарантії для найманих працівників
Статус окремих їх категорій
Можуть ухвалюватись за участі роботодавців, найманих працівників та їх об’єднань
До них належать нормативно-правові договори
Можуть ґрунтуватись на основі конститутивних актів (на їх основі – конкретні акти)
До системи джерел ТП належать конвенції і рекомендації міжнародної організації захисту праці
Система локально-трудових актів входить до системи джерел ТП
Ієрархічність системи джерел ТП
Принципи джерел ТП:
1. пріоритет норм КУ перед міжнародними актами та нпа України
2. пріоритет КУ та міжнародних договорів про працю по відношенню до національних актів трудового законодавства
3. Пріоритет положень ЗУ перед актами виконавчої та судової влади, ОМС та договорів про працю (вони конкретизують і деталізують ЗУ)
4. перевага актів ТЗ в порівнянні актів нормативно-трудового договору
5. переваги нормативно-трудового договору вищого рівня порівняно з нпд нижчого рівня
6. відповідності локально-трудових актів актам трудового законодавства
7. можливість скасування неправомірних нпа – джерел тп
8. ієрархія джерел ТП – у підпорядкованості органів ТП, хоча, відповідно КЗпП трудове законодавство може мати і більш широкий зміст.
Трудове законодавство – система нпа, які приймають ОДВ та ОМС, а також на референдумах у сфері правового регулювання суспільно-трудових відносин.
Класифікація:
1) за принципом юридичної сили:
1. КУ
2. міжнародні договори, згоду наякі – ВРУ
3. ЗУ, КЗпП
4. підзаконні НПА
5. локальні правові акти
примітка_Костюк: «законодавство про працю» – більше за «трудове законодавство»
2) за характером прийняття:
акти, що приймаються органами держави (закони, укази, постанови тощо
акти, що приймаються за угодою сторін між пра¬цівниками і власниками або уповноваженими ними органами (угоди, колективні договори та інші)
акти, що приймаються органами міжнародно-право¬вого регулювання праці (конвенції, рекомендації МОП).
3) «форма правового акта»
закони,
укази,
декре¬ти,
постанови,
розпорядження,
накази.