Тимчасові переведення у трудовому праві.
- це переведення на іншу не обумовлену ТД роботу на певний час. (ст. 33, 34 КЗпП)
Випадки переведення
Ст..33 – переведення на іншу роботу за згодою працівника
Ч. 2 Ст. 33- без згоди строком до одного місяця, якщо така робота не шкідлива робітнику (крім вагітних жінок, осіб до 18 років, жінок, які мають дитину до 6 років чи дитину інваліда.)
Ст. 34 Простой – зупинення роботи викликане відсутністю технічних умов необхідних для роботи.
Тоді переведення відбувається:
- За згодою працівника
- На іншу роботу на тому ж П.У.О. на весь час простою
- На інше П.У.О. (в тій же місцевості, строком до одного місяця)
Обов’язково враховується посада, кваліфікація, спеціальність.
Переведення працівника за станом здоров’я ( Ст. 170)
- обов’язок роботодавця (у відповідності з медичним висновком );
- постійно або тимчасово;
- протягом двох тижнів;
- протягом всього часу переведення
У наказі зазначається – 1) трудова функція. 2) строк переведення
Якщо йдеться навіть про переведення на легшу роботу, то всеодно необхідна згода працівника
Наказ міністерства статистики № 253 від 09.10. 95 року «Про затвердження типової форми . .. . »
(з книжки)
Тимчасові переведення на іншу, не обумовлену трудовим договором роботу. Специфічними ознаками їх є те, що такі переведення допускаються як за згодою, так і без згоди працівника.
За згодою працівника власник має право тимчасово перевести:
1) на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу;
2) в разі простою та в інших випадках, передбачених законодавством України про працю — це в разі надзвичайного стану техногенного або природного характеру, при педагогічному навантаженні обсягом менше тарифної ставки, на прохання окремих осіб (батьків стосовно працюючого неповнолітнього, військкомату) і в інших випадках.
Проте найпоширенішими є перші два види переведення — це переведення на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу і тимчасове переведення в разі простою.
Переведення на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу характеризується такими особливостями:
а) допускається, як правило, за згодою працівника;
б) має нетривалий характер, як прави¬ло, до одного місяця, хоча закон не передбачає кількості таких переведень протягом календарного року, тобто можливе їх повторення;
в) неможливість переведення на роботу, яка протипоказана працівнику за станом його здоров'я, що безпосередньо випливає із змісту ст. 32 і 153 КЗпП України.
Тимчасове переведення на іншу, не обумовлену тРУДОвим договором, роботу можливе і без згоди працівника. Такий виняток стосується тільки надзвичайних ситуацій, зокрема, це відвернення або ліквідація наслідків:
1) стихійного лиха;
2) епідемії;
3) епізоотій;
4) виробничих аварій;
5) інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей (ч. II ст. 33 КЗпП України).
При цьому слід мати на увазі, що і в зазначених надзвичайних ситуаціях тимчасове переведення працівника на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу має певні особливості, зокрема, це такі, як:
а) тимчасове переведення можливе лише на строк до одного місяця;
б) оплата праці за виконану роботу, не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою;
в) заборона тимчасового переведення вагітних жінок, жінок, які мають дитинуінва-ліда, або дитину віком до шести років, а також працівників молодших вісімнадцяти років. Безперечно, за їх згодою і в зазначених екстремальних ситуаціях тимчасове переведення можливе.
Тимчасове переведення в разі простою згідно з законом — це зупинення роботи, що викликано відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпПУкраїни). Найхарактернішими рисами тимчасового переведення в разі простою є:
1) обов'язковість власника отримати згоду працівника на таке переведення — відмова працівника від такого переведення не може бути підставою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності;
2) надання роботи з урахуванням спеціальності і кваліфікації працівника, причому переведення в разі простою можливе і на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, і без урахування спеціальності чи кваліфікації працівника, тут головна умова — згода працівника на виконання такої роботи;
3) збереження за працівником середнього заробітку при виконанні норми праці;
4) чітке визначення терміну переведення: а) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації, то на весь час простою; б) якщо на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій же місцевості, то на строк до одного місяця, але це максимальний термін для одного переведення, а якщо необхідність в такому переведенні виникає не один раз протягом календарного року, то обмежень чинне законодавство не встановлює.
Отже, головні відмінності тимчасового переведення в разі простою від переведення на роботу, не обумовлену трудовим договором, роботу полягають у тому, що у першому: 1) чітко визначений законом строк (на час простою, чи на місяць); 2) порядок використання переведеного працівника (за спеціальністю, кваліфікацією), а за згодою працівника і на будь-яку іншу ро¬боту, без врахування професії; 3) винагорода за виконану роботу.
Обов'язковою умовою, що стосується всіх тимчасових переведень, є видання наказу (розпорядження) власником, де обов'язково повинно зазначатись: а) на якій підставі працівник переводиться (простій чи інша, не обумовлена трудовим договором, робота); б) на яку роботу і на який термін переводиться працівник.