Поняття відпочинку і його види.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право за¬безпечується наданням днів щотижневого відпочин¬ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, вста¬новленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (ст. 45). Можливість застосування виз¬начається законом, зокрема главою V КЗпП.
Час відпочинку — проміжок часу, протягом яко¬го працівник не виконує свої трудові функції і має право використовувати його за своїм розсудом, у тому числі для відновлення свого фізичного і трудо¬вого потенціалу.
Законодавством до часу відпочинку віднесено:
— перерви протягом робочого дня (зміни) – ст. 66 КЗпП;
— перерви між робочими днями (змінами) - ст. 67 КЗпП;
— відпочинок між робочими тижнями – ст. 70 КЗпП;
— святкові і неробочі дні – ст. 73 КЗпП;
— щорічні відпустки – ст. 74КЗпП.
Перерви протягом робочого дня (зміни)
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Крім цього, до оплачуваних короткочасних пе¬рерв у роботі належать спеціальні перерви, що на¬даються працівникам для відпочинку й особистих потреб, наприклад жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються відповідно до ст. 183 КЗпП, крім загальної перерви для відпочинку і харчуван¬ня, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три го¬дини тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.
За наявності двох і більше грудних дітей три¬валість перерви встановлюється не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюють¬ся власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної проф¬спілкової організації і з врахуванням бажання ма¬тері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
Перерва між робочими днями (змінами).
Поря¬док її надання визначається правилами внутрішньо¬го трудового розпорядку, Як правило, її тривалість не повинна бути меншою подвійної тривалості часу роботи, що передував цьому відпочинку
Перехід із зміни до зміни відбувається, як прави¬ло, після вихідного дня відповідно до графіка змінності.
Тривалість відпочинку між, робочими тижнями залежить від тривалості робочого тижня (шестиден¬ного чи п'ятиденного): вона не повинна бути меншою ніж сорок дві години; кількість повних вихідних днів — один чи два.
Загальним вихідним днем є неділя. При п'ятиден¬ному робочому тижні працівникам вихідні дні нада¬ються, як правило, підряд. На безперервно діючих підприємствах вихідні дні надаються відповідно до графіків змінності.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допус¬кається в виняткових випадках, передбачених у ч.2 ст. 71 КЗпП. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (роз¬порядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Перелік святкових і неробочих днів передбаче¬ний у ст. 73 КЗпП. Згідно з цією статтею в Україні встановлено такі святкові дні: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнарод¬ний жіночий день; 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.
Неробочими днями вважаються також дні релі¬гійних свят, а саме: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, органі¬зацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святку¬вання їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
Робота у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускається лише за умови, що припинення її неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), або якщо такі роботи зумовлені необхід¬ністю обслуговування населення, або невідкладні ре¬монтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у зазначені дні обчислюється за правилами статті 107 КЗпП, а саме: наданням іншого дня відпочинку або оплатою у подвійному розмірі.