Страйк як крайній засіб вирішення трудових спорів (конфліктів). Умови визнання страйку законним
Страйк – тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства чи структурного підрозділу з метою вирішення колективного трудового спору.
Право на страйк закріплене у Конституції України, в Європейській соціальній хартії та у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права.
Гарантії реалізації права на страйк:
• Участь у страйку не вважається порушенням трудової дисципліни
• До працівників, що беруть участь у страйку, не можна застосовувати дисциплінарну відповідальність, за винятком, коли страйк визнано незаконним
• Протягом усього періоду страйку за працівниками зберігається місце роботи, ін.трудові права
Етапи проведення страйку:
Рішення приймається загальними зборами найманих працівників або конференцією працівників за поданням виборного органу первинної профспілкової організації або іншого органу, що представляє інтереси працівників. Рішення прийняте, якщо за нього проголосувала більшість працівників на загальних зборах або 2/3 конференції працівників. Рішення оформлюється протоколом. Одночасно обирається орган чи особа, що очолюватимуть страйк.
Оголошення галузевого, територіального чи національного страйку починається із рекомендації відповідного галузевого, територіального чи національного органу, що представляє інтереси найманих працівників чи профспілок. Це рішення надсилається трудовим колективам, але вони самостійно приймають рішення про участь у страйку. Галузевий страйк – на підприємствах, де він оголошений, кількість працюючих становить більше половини працівників відповідної галузі. Територіальний – участь беруть більше половини загальної кількості найманих працівників відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Національний – ним охоплено працівників підприємств більшості регіонів України (регіонами є АРК, області, міста Київ і Севастополь).
Орган чи особа, яка очолює страйк, зобов’язана повідомити роботодавця не пізніше ніж за 7 днів до початку страйку, а на безперервно діючих виробництвах – не пізніше ніж за 15 днів.
Під час страйку місцеперебування органу(особи), що його очолює та працівників визначається органом(особою), що очолює страйк за погодженням із роботодавцем.
У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган(особа), що очолює страйк, повинен повідомити про це місцевий ОВВ чи ОМС не пізніше, ніж за 3дні.
Під час страйку сторони спору зобов’язані продовжувати пошук шляхів для його вирішення. Може бути укладена угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) , підписана роботодавцем та керівником органу, що очолює страйк.
Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям,
катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Проведення страйку забороняється працівникам органів державної влади, безпеки та правопорядку (крім технічного та обслуговуючого персоналу). Також право на страйк може бути обмежено у випадку введення воєнного стану (автоматично на весь період) або надзвичайного стану (за рішенням президента не більше як на один місяць, подальша заборона має бути схвалена спільним актом ВРУ та ПУ).
Страйк у судовому порядку може бути визнано незаконним у разі:
Страйк оголошений з вимогами зміни конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою
Оголошений без дотримання порядку оголошення початку страйку, початку колективного трудового спору, порядку ведення примирних процедур
Оголошено з недотриманням вимог щодо органу, що його очолює
Якщо страйк проводиться під час здійснення примирних процедур.
Заява подається роботодавцем до місцевого суду, спір розглядається у позовному провадженні. Якщо позов роботодавця задоволений, учасники страйку повинні прийняти рішення про його відміну або припинення. Працівники мають розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.
Спеціальні правила охорони прав працівників, яким страйкувати заборонено згідно із зконом
Якщо примирні процедури не досягли результату, а рекомендації Національної служби посередництва і примирення не сприяли вирішенню спору, звернутися до суду може Національна служба посередництва і примирення до Верховного суду АРК або до обласного, Київського і Севастопольського міського суду (цитата із закону, у підручнику вказано, що заява розглядається відповідним апеляційним судом).
Якщо цікаво детальніше вивчити цю тему – Закон України « Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».