Поняття трудових правовідносин
1. Суспільні відносини, що регулюються нормами трудового права (в широкому розумінні)
2. Це індивідуально-трудові відносини між працівником і роботодавцем (вузьке розуміння)
3. Це обумовлені НПА вольові відносини працівника з роботодавцем щодо виконання за обумовлену винагороду трудової функції за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою і підляганням внутрішньому трудовому розпорядку і є правовою формою закріплення трудових прав та обов’язків.
Виникають з приводу здійснення працівником певної трудової функції.
Ядром і основним видом трудових правовідносин є власне трудові правовідносини (індивідуально-трудові правовідносини), що виникають на підставі трудового договору між працівником та роботодавцем, за яким працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, дотримуватись правил трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов’язаний виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці.
Другу групу трудових правовідносин становлять колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслуговування власне трудових правовідносин, відрізняються суб'єктним складом та підставами виникнення. Вони ж у такому значенні виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати навіть у масштабах усієї країни. Йдеться насамперед про правовідносини соціального партнерства, які виникають на національному рівні в результаті проведення переговорів, погодження взаємних інтересів та укладення генеральних угод. Соціальне партнерство забезпечують правові норми, що регулюють статус і права профспілок, організацій та об'єднань роботодавців, їх співробітництво на підприємствах та за його межами.