Правове регулювання забезпечення повернення кредитів. Панів
Не впевнена, шо це зовсім по темі, але шось знайшла
Інструменти забезпечення повернення позик.
Як правило, кожний банк використовує свої інструменти впливу на боржників, причому розглядає їх в якості своєї комерційної таємниці. Однак в їх діях виявляються і спільні закономірності. Нижче наведені основні із таких правил.
1. Банк прагне мати справу з тими, кого він давно знає. Цей і декілька наступних пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення позик слід формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як настав строк повернення кредиту, але головним чином до прийняття рішення про видачу кредиту.
Суть правила в тому, що банк вибирає клієнтів, яким довіряє, віддаючи перевагу тим з них, хто обслуговується в даному банку. Випадкові позичальники повинні бути виключені або зведені до мінімуму.
2. Банк обмежує строки кредитування. Розрахунок досить простий: чим коротше цей строк, тим нижче за інших рівних умов рівень ризику.
3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, з якими він вже працює. На невеликих кредитних сумах можна сповна оцінити клієнта за декілька місяців: пізнати його порядність, акуратність, грамотність, простежити, з якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний в сплаті податків, і оформлені платіжних документів, переконатися в його грамотності в юридичних нюансах.
В більш широкому плані йдеться про те, що банк повинен знати клієнта, його повний "портрет" і реальні наміри (включаючи схему руху наданої йому позики, кому і на які цілі вона призначена). Для цього він, зокрема, організовує свою службу економічної безпеки, яка в даному випадку працює в попереджувальному режимі.
4. Банк по можливості формалізує процеси надання кредитів.
Це передбачає розробку відповідних процедур, пакетів документів, які вимагаються від позичальника, критеріїв задоволення кредитних заяв (сукупності коефіцієнтів, які допомагають визначити рівень кредитного ризику).
5. Банк домагається, щоб максимальна кількість кредитів мала забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому, широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (в залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнту, від цілей, обсягів, строків кредитування і інших обставин). Роботу з позичальниками полегшує розроблений в банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надати банку. В їх числі статут, свідоцтво про реєстрацію, фінансові документи, документи, які підтверджують ціль кредитування (проекти, контракти, договори), джерела погашення кредиту, ефективність кредитування. Кредитні заяви розглядаються із застосуванням спеціальних методик розрахунку оборотності і окупності засобів.
Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні грошові кошти. Приймається в якості забезпечення і поручительство якогось великого банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручительства для підприємств, які не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має власного майна для його забезпечення.
Банки широко практикують знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгівельних залів, перевірку наявності товарів і майна, які надаються у заставу.
Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.
6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (непокритих банківських акредитивів, неакцептованих векселів).
7. Банк страхує надану позику (і, можливо, проценти по ній). При цьому кращим є трьохсторонній договір між банком, позичальником і страховиком.
8. Банк включає в кредитний договір арбітражне застереження про те, що у випадку виникнення суперечок між учасниками вони передаються на розв'язання до Господарського суду.
У більш широкому плані йдеться про те, що банк, який по-справжньому турбується про повернення своїх позик, бездоганно володіє витонченостями юридично вірного складання відповідних документів і супроводження всього кредитного процесу.
9. На останніх етапах кредитного процесу, коли строк повернення кредиту настає або вже настав, банк активно використовує службу економічної безпеки, яка повинна діяти жорстко, але в рамках чинності, доводячи справу при необхідності до суду.
10. Відповідальний банк акуратний в сплаті своїх боргів, пунктуальний в поверненні одержаних ним кредитів, не утримує в своєму обігу чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.
Рефайн.орг.юей :-/
Москалюк
Забезпеченість повернення кредиту є однією з умов кредитних відносин між банком та позичальником. Її застосування викликано прагненням банків уникнення втрати наданої позики та належних до неї відсотків.
Найбільш розповсюдженим типом забезпечення є певне майно клієнта, яке виділяється в якості активу (яке підлягає продажу у випадку невиплати позики), з надходжень від продажу якого банк відшкодовує свої витрати на позику. Важливе значення мають і гарантії. Це забезпечення не дає банку права на будь-які активи, але замість цього він отримує підтримку за рахунок особистого контрактного зобов'язання третьої сторони виплатити позику, якщо цього не зробить позичальник.
Неустойка (штраф, пеня) – це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
В залежності від співвідношення неустойки з відшкодуванням збитків розрізняють 4 види неустойки:
• виклична, коли припускається стягнення тільки неустойки, але не збитків;
• штрафна, коли збитки можуть бути стягнені у повній сумі поверх неустойки;
• альтернативна, коли за вибором кредитора можуть бути стягнені або неустойка, або збитки; • залікова, коли збитки відшкодовуються в розмірі, не покритому нею, тобто сума неустойки зараховується на користь відшкодування збитків.
Застава майна (рухомого чи нерухомого) означає, що кредитор-заставодержатель має право реалізувати це майно, якщо забезпечене майном зобов'язання не буде виконаним. Застава повинна забезпечити не тільки повернення позики, але й сплату відповідних процентів і неустойок по договору, передбачених у випадку його невиконання.
Поручительство – це договір з односторонніми зобов'язаннями. Функція поручительства полягає в тому, що воно створює для кредитора більшу вірогідність реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручительством зобов'язанню у випадку невиконання цього зобов'язання. Більша вірогідність досягається завдяки тому, що при поручительстві відповідальним перед кредитором стає поряд з боржником ще і інша особа – поручитель.
Задаток - служить засобом забезпечення зобов'язання не тільки стороною, яка його приймає. При порушенні договору сторона, яка отримала задаток, повинна сплатити іншій стороні подвійну суму задатку, а у випадку порушення договору стороною, що дала задаток, він залишається у сторони, що його отримала. Більш того, винна в невиконанні договору сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки з зарахуванням суми задатку, якщо в договорі не обумовлені інші умови.
Правове регулювання валютних операцій.