С. Хантінгтон про цивілізаційні аспекти сучасного світового порядку. Феномен зіткнення цивілізацій.
Семюель Хантінгтон (1931) – відомий американський політолог і геополітик. 1993 р. у журналі «Foreign Affairs» опублікував статтю «Зіткнення цивілізацій» (The Clash of Civilizations). 1996 р. С. Хантінгтон видав підготував в і видав книгу «Зіткнення цивілізацій і перебудова світового порядку». В ній більш як на п’ятистах сторінках викладений сучасний стан «світу цивілізацій», зміни у співвідношенні сил в цивілізаційній боротьбі, яке на думку автора, полягає в поступовому і неухильному занепаді Заходу і підйомі таких цивілізацій як конфуціанська і ісламська. Головною передумовою, основою кожної цивілізації Хантінгтон вважає культуру і різноманітні види культурної ідентифікації, які в сучасному світі, що склалися після холодної війни, визначають моделі конфліктів. У першій частині він приходить до висновку, що вперше в історії глобальна політика і багатополюсна, і полі цивілізаційна, а модернізація відділена від вестернізації, оскільки розповсюдження західних цінностей і норм не призводить до становлення всесвітньої цивілізації. У другій частині підкреслено, що співвідношення сил між цивілізаціями змінюється. Домінація Заходу зменшується, могутність азійських цивілізацій, які спираються на свої культурні цінності, економічне та демографічне зростання, підвищується. Підйом мусульманського духу спостерігається в цивілізації, що займає простір від Марокко до Індонезії і від Нігерії до Казахстану, що нараховує більше 1 млрд. осіб. Феномен Ісламського відродження, Хантінгтон порівнює із європейською Реформацією, посилюється величезним демографічним ростом , який особливо виявляється в Північній Америці і Центральній Азії. Зростання народжуваності в ісламському світі веде до підвищення частки молоді в суспільстві, яка складає вже більше 20%. Цей фактор створює соціальні проблеми, які не можуть вирішити держави. На допомогу йому приходять ісламські організації, які надають медичну допомогу, утримують ісламські університети, школи, все це посилює ісламське відродження.
В частині ІІІ-й, яка називається «Новий порядок цивілізацій», автор підкреслює, що відбувається розмежування світу за ознаками культурної ідентичності і утворення цивілізаційних конгломерацій, коли країни подібних культур формуються навколо економічних і культурних лідерів. Цивілізація – це велика сім’я, і стержневі держави, як старші родичі, підтримують своїх родичів і забезпечують порядок. Стержнева держава притягає більш слабкі, але культурно близькі країни, що утворюють концентричні кола.
В частині ІV, яка називається «Зіткнення цивілізацій» утверджується, що універсальні претензії Заходу все частіше приводять до конфліктів з іншими цивілізаціями. Найбільш глибокі з них – з ісламською і китайською, де між цивілізаційний конфлікт протікає відразу на двох рівнях.
Частина 5 «Майбутнє цивілізацій» присвячена аналізу проблеми: «Чи зможуть цивілізації уникнути глобальної війни?» Для цього, С.Хантінгтон вважає, що треба усвідомити свою унікальність, а не універсальність (яку треба розповсюджувати по всьому світу), а всім іншим лідерам цивілізацій прийняти поліцивілізаційних характер глобальної політики і співпрацювати для її підтримки.
Розв’язання проблеми зіткнення цивілізацій Хантінгтон вбачає в усвідомленні кожною цивілізацієї своєї унікальності і аж ніяк не універсальності, що перш за все означає припинення Заходом нав’язування своїх культурних цінностей. Утвердити поліцивілізаційну політику і максимально співпрацювати для підтримання її.