Атлантизм про геополітичний поділ світу.
Дж. Кіффер, "Реальності світової могутності": геополітика та міжнародне право несумісні у межах одного світу. Першість належить геополітиці, головною заповіддю якої є психологічна та фізична сила.
Атлантизм містить й інші варіанти геополітичного поділу світу.
Д. Мейнінг: геополітичні критерії поділу мають враховувати не лише суто географічне відношення території до Суші та Моря, а й функціональну орієнтацію населення та держави. Залежно від функціонально-культурної схильності, поділяє територію євразійського Римленду на 3 різновиди
- органічно тяжіє до Хартленду: Китай, Монголію, Північний В'єтнам, Бангладеш, Афганістан, Східну Європу разом із Прусією, Прибалтику та Карелію
- нейтральний у геополітичному відношенні: Пд. Корею, Бірму, Індію, Ірак, Сирію та Югославію.
- схильний до таласократичного блоку: Зх.Європи, Грецію, Туреччину, Іран, Пакистан та Таїланд.
Атлантизм як геополітика моря розвинув нові ідеї, пов'язані з науково-технічною революцією у воєнній сфері: принципи аерократії (панування у повітряному просторі) та ефірократії (панування у космічному просторі). Було сформульовано положення про так звану глобальну географію епохи авіації, яка базується на нових поняттях про географічне положення країни: господарем земної кулі буде той, хто панує у повітрі.