“Поссібілізм” Відаля де ла Бланша.
Відаль де ля Бланш (1845-1918) вважається засновником французької географічної школи. Професійний географ, він був захоплений “політичною географією” Ф. Ратцеля і будував свою теорію на цьому джерелі, хоча багато аспектів німецької геополітичної школи він жорстоко критикував.
Відаль де ля Бланш вважав, що Ф. Ратцель і його послідовники явно переоцінили природний фактор, вважаючи його визначальним.
У Відаля де ла Бланш на першому місці людина. Людина, на думку Відаля де ля Бланша, є також “важливим географічним фактором”, який “є наділеним ініціативою”. Він не тільки фрагмент декорації, а головний актор історії. Людина – це активний географічний фактор, на відміну від пасивного природного фактора території.
Де ла Бланш по суті є засновником «антропологічної школи» політичної географії, яка стала альтернативою «німецькій школі» геополітики теорії великого простору і отримала назву «поссібілізм».
Згідно цієї концепції політична історія має два аспекти: просторовий (географічний) і часовий (історичний). Географічний фактор відображений в оточуючому середовищі, історичний у самій людині, яка є носієм ініціативи. Відаль де ля Бланш вважав, що помилка німецьких “політичних географів” у тому, що вони вважають рельєф детермінуючим фактором політичної історії держав. Тим самим, вважає Відаль де ля Бланш, принижується фактор свободи людини та історичності. Сам же він пропонує розглядати географічне просторове положення як “потенційність”, “можливість”, яка може реалізуватися і стати дійсно політичним фактором, а може і не реалізуватися. Це залежить від суб’єктивного фактору, тобто від людини, яка живе у цьому просторі.
Головний елемент його теорії- категорія локальності розвитку цивілізації. Він казав, що географічна індивідуальність не є щось дане заздалегідь природою; вона лише резервуар, де спить закладена природою енергія, яку може розбудити лише людина.