Доктрина об’єднаної Європи.
Без сумніву, доктрина об’єднаної Європи користується великою популярністю. У концепції європейської інтеграції багата історія. Конкретна програма народилася після І Світової війни, але її реалізація почалася лише після ІІ Світової війни.
Головною метою було прагнення ліквідувати внутрішньо-європейські конфлікти і забезпечити внутрішню безпеку. Були розроблені певні канони європейської інтеграції – Об’єднання Європи повинно бути повним і якщо вона у майбутньому буде розділена, то не можна буде уникнути конфлікту між її частинами. Повинні враховуватися інтереси усіх країн. Домінація однієї держави над іншими приведе до дезінтеграції.
Варто прагнути до вирівнювання різниці у рівні життя окремих країн – прагнення багатьох країн втримати кращу позицію заважатиме справжньому об’єднанню.
В ході реалізації інтеграційного процесу треба було обмежитися країнами, що розташовані на захід від Берлінського муру. Центр ваги європейської інтеграції був пересунутий з політичних проблем на економічні. Тому процес політичного об’єднання національних держав в одну федеральну був відкладений на пізніший час, а зусилля зосередилися на організацію спільного ринку. Тільки у 1984 р. почалася робота над створенням ЄС як форми політичної організації, разом з тим конкретні рішення були прийняті в грудні 1991 р. Саме тоді закінчилася епоха західноєвропейської інтеграції. У цьому місяці був ліквідований СРСР, підписаний трактат у Маастрихті, а згодом розпочалися переговори про вступ із країнами колишнього пострадянського простору. Різко змінилася геополітична ситуація і західний рубіж європейського континенту вже не відрізаний від материка і перестав бути місцем зіткнення двох мілітарних блоків: атлантична політична система створена для спільної оборони, втратила свій попередній зміст. Мирні договори з державами, які належали раніше до протилежної системи, почали процес приєднання країн Східної Європи до Європейських структур, що були абсолютно неможливо у минулому столітті. Усі ці важливі явища вводили глибокі модифікації в існуючу до цього концепцію об’єднання Європи.
2004 – рік приєднання до ЄС 10-ти каїн – Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Словенії, Кіпру та Мальти.
2007 р. – приєднання Болгарії та Румунії.
Наприкінці 2007 року відбулося підписання Ліссабонської угоди, яку називають Конституцією ЄС (Liht). Ця угода вводиться в нормативне поле об’єднання посаду президента ЄС та реформу повноважень його інституцій.
В листопаді 2009 року було обрано першого президента ЄС, що засвідчило практично абсолютну інтеграцію в регіоні.