Геополітичні особливості процесу об’єднання Європи.
В історичному аспекті однією з перших інтеграційних концепцій, що ставила за мету підведення теоретичного підґрунтя під процеси європейського об'єднання, був саме федералізм. Розглядаючи державу та її інтереси як першопричину міждержавних суперечностей, що спричинюють воєнні конфлікти, прихильники "єдиної Європи" висловлювались за необхідність утворення наднаціонального об'єднання, яке керувалося б спільними інтересами, а не інтересами окремих держав. Спочатку європейська інтеграція охопила переважно ринкову сферу, потім поширилась на нові сфери, зокрема, політичну, соціальну й науково-дослідницьку.
Об’єднання Європи повинно бути повним. Повинні враховуватися інтереси усіх країн. Домінація однієї держави над іншими приведе до дезінтеграції. Варто прагнути до вирівнювання різниці у рівні життя окремих краї, прагнення багатьох країн втримати кращу позицію заважатиме справжньому об’єднанню.
1984 - почалася робота над створенням ЄС як форми політичної організації, разом з тим конкретні рішення були прийняті в грудні 1991 р.
1992 - підписаний Маастрихтський договір, а згодом розпочалися переговори про вступ із країнами колишнього пострадянського простору. Мирні договори з державами, які належали раніше до протилежної системи, почали процес приєднання країн Східної Європи до Європейських структур, що були абсолютно неможливі у минулому столітті.
ЄС помітно нарощує свій ресурсний потенціал, перетворюється на найбільший в світі ринок. Політично складається гегемонія Євросоюзу на основній частині території Європи, що додає йому вже абсолютно іншу міжнародну вагу, статус і позиції. Прихильники розширення сподіваються, що в новому форматі він набагато активніше братиме участь у прийнятті глобальних рішень, укріпить свої позиції у СОТ, МВФ і НАТО, стане визнаним лідером в розвитку сучасного міжнародного права. У той час загальноєвропейські інтеграційні процеси в ситуації регіону ускладнюються за рахунок процесів соціально-економічної трансформації, які в різних країнах відбуваються різними темпами і супроводжуються рядом внутрішніх конфліктів.
Наприкінці 2007 року відбулося підписання Ліссабонської угоди, яку називають Конституцією ЄС (Liht). Ця угода вводиться в нормативне поле об’єднання посаду президента ЄС та реформу повноважень його інституцій.