Центральна Європа – міф і реальність.
Центральна Європа - не географічна очевидність, а історична, в певному значенні історико-ідеологічна концепція. Немає жодних природних кордонів - морів, великих річок або гірських хребтів, що відділяють цей регіон від західних, східних або південних сусідів (єдине виключення -північ, де природним кордоном Центральної Європи служить Балтійське узбережжя). Проте є цілий ряд історичних подій і процесів, що дозволяють уявити Центральну Європу, виокремити її з Європи.
Отже, Центральна Європа - «уявне співтовариство», правда, наднаціональне, об'єднане більшою мірою історичними і психологічними, ніж політичними, економічними або навіть культурними, зв'язками.
Обставини, при яких народився «проект Центральна Європа», сприяли прояві інтеграційних тенденцій. Спочатку це сталося на теоретичному рівні, в інтелектуальному середовищі, в ході дискусій про майбутнє Європи.
Варто пригадати концепцію Mitteleuropa Фрідріха Наумана. Книга побачила світ на початковому етапі Першої світової війни, незалежно від ідеалістичних тенденцій, уточнювала військові цілі Німеччини, автор обґрунтовував створення союзу країн або федеральної країни (Bund), яке б об’єднало Німеччину і Австро-Угорщину, а також землі, втиснуті між Східною Прусією і Галичиною. Це запевнювало Німеччині гегемонію у Європі. У проекті Наумана Центральна («Серединна») Європа розглядалася як сфера впливу Німеччини, розширена після її передбачуваної перемоги у війні, хоча при цьому і зазначалася необхідність будувати співпрацю між країнами регіону - перш за все економічну, на взаємовигідній основі. Пізніше, в роки Другої світової війни, здійснити проект Mitteleuropa в куди жорсткішій формі намагався нацистський рейх. Обидві ці спроби, як відомо, успіхом не увінчалися, але встигли принести Центральній Європі немало бід.