Українська етнічна територія і проблеми українського державотворення.
Українська етнiчна територiя має досить складну iсторiю. Вона займає пiвденну частину схiдної Європи. Чорне i Азовське моря творять природний пiвденний кордон української етнiчної територiї: вiд пiвнiчного передгiр’я Кавказу на сходi, до Дунаю на заходi. На пiвденному заходi Україна межує з Румунiєю, Молдовою i Угорщиною, на заході - зi Словаччиною i Польщею, на пiвночi- з Бiлоруссю та Росiєю.
Багатовіковий розподіл етнічної території між країнами-сусідами позначився на менталітеті населення різних регіонів України. Природна вiдкритiсть i незахищенiсть етнiчних кордонiв України робили її територiю об’єктом зазiхань далеких i близьких сусiдiв, особливо в часи знесилення народу-оборонця боротьбою з кочовиками та внутрiшнiми чварами. Головною причиною української бездержавності дуже часто вважають складне географічне положення. Зневіра, породжена невизначеністю владних структур при вирішенні політичних, економічних і соціальних проблем, невиразністю лінії державотворення. Конструювання української держави здійснюється у віддаленості від історичної і культурної спадщини, від суспільного загалу. Попередній історичний досвід державотворення українців показує, що українській керівній еліті бракувало здатності згуртуватись на основі загальнонаціональної державотворчої перспективи, тому вони завжди шукали підтримки за межами України, тим самим втрачаючи свою незалежність.
Основні етапи розвитку міжнародних зв’язків України зі світом.
Перший етап – IX-XIV ст.. – початок пошуків контактів Київської Русі з іншими державами світу, укладання міжнародних договорів, встановлення тісних добросусідських державницьких стосунків, встановлення родинних зв’язків князів Київської Русі із найбільшими володарями Європи.
Другий етап – XIV - перша половина XVII ст. – міжнародні зв’язки України литовсько-польської доби.
Третій етап – відродження української державності – Козацько-гетьманської доби, 1648 р. – кінець XVIII ст..
Четвертий етап – кінець XVIII – поч. XX ст. Українське національне відродження ХІХ ст. в європейському контексті. Це період, коли Україна була в складі Російської та Австрійської імперій.
П’ятий етап – 1917-1921 рр. Відродження Української держави – УНР і її міжнародні зв’язки.
Шостий етап – 1921-1945 рр. Україна в міжнародній політиці в міжвоєнний період та напередодні і в роки Другої світової війни.
Сьомий етап – 1945-1991 рр. Радянська Україна у міжнародних зв’язках.
Восьмий етап – 1991-2007 рр. Розбудова Української суверенної держави в 90-х рр. ХХ ст. і на початку ХНІ ст. та утвердження України в новому геополітичному просторі.
Історія нашої держави віддзеркалює особливості її географічного розташування і пов’язана, передусім, із змаганнями за незалежність, пошуками союзників та намаганнями налагодити рівноправні, дружні стосунки зі своїми сусідами. Власне вирішення цих завдань знайшло відображення в українській геополітичній думці, в численних працях українських мислителів, учених минулого і сучасного.
Чинники, що впливали на формування української геополітичної думки:
- багатовіковий розподіл етнічної території між країнами-сусідами, що позначилось на менталітеті населення різних регіонів України,
- домінування тези про те, що Україна, на території якої виникла Київська Русь, має історичні пріоритети і першість у створенні державності,
- пошуки союзників серед сусідів, наміри співіснувати з ними на рівноправних засадах чи навіть на умовах автономій або протекторату завершувалась, як правило, втратою незалежності.