Федералістичні доктрини української політичної думки. Кирило-Мефодієвське братство, М. Драгоманов.
Драгоманов Михайло— публіцист, історик, літературознавець, суспільно-політичний діяч, автор понад 2 тис. творів. видавав перший український політичний журнал «Громада».
Найбільше політико-географічне значення діяльності М.Драгоманова полягає в цілеспрямованій праці по зближенню двох гілок українського народу (західної і центрально-східної). Йому належить пріоритет у розумінні деяких інших українських політико-географічних проблем, зокрема, проблеми організації територіального політико-адміністративного устрою на українських землях. Разом з тим, вперше висувається ідея спільних дій українців та інших національних груп на території України на засадах політичної свободи. Детально описуючи перспективи громадського самоврядування, висунув пропозицію вдосконалити адміністративний поділ з урахуванням етнічних особливостей тодішньої Росії. Добре орієнтуючись у географії українських етнічних земель, він розумів також велике значення освоєння українцями Причорномор’я, необхідного для зміцнення українських геополітичних позицій у цьому регіоні, адже «без північних берегів Чорного моря Україна не можлива як культурний край».
М. Драгоманов у журналі «Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму українського руху. В основі запропонованої ним альтернативи лежали:
— демократизм (парламентська влада, надання громадянам демократичних прав і свобод);
— федералізм (децентралізація, запровадження громадського самоврядування, розбудова держави знизу вгору, Україна — автономне утворення у складі федеративної Російської республіки);
— європеїзм (зв'язок країни із Західною Європою — джерело прогресивного розвитку);
— культурництво (визвольна боротьба має вестися винятково просвітницькими формами та методами);
— еволюційність (прагматичне висування поміркованих вимог, підштовхування знизу реформаційного процесу).
Свій внесок у розробку геополітичних підходів та концепцій зробили члени Кирило-Мефодіївського товариства. Його засновник- історик і громадський діяч М. Костомаров. У складеному ним програмному документі товариства «Закон Божий. Книга буття українського народу» розроблено й обґрунтовано по суті першу наукову парадигму геополітичної стратегії стосовно здобуття національної незалежності. Йшлося , насамперед, про демократичну перебудову всього геополітичного простору Російської імперії й утворення Федерації незалежних слов’янських держав. Члени братства вважали, що Україна, Росія, Польща, Білорусія, Чехія мають утворити власну демократичну республіку і об’єднатись у федерацію зі спільним парламентом у Києві. Адже федерація в поєднанні з республіканською формою правління була найдоцільнішою, традиційною словянською формою державного устрою. Єдина центральна влада займається управлінням збройними силами та зовнішніми зносинами при збереженні повної автономії кожного суб’єкта федерації щодо внутрішньої політики.