Україна у геополітичних концепціях інших європейських народів. Українська проблематика у працях А. Тойнбі, Р. Челлена, П. Рорбаха, А. Шмідта.
Рудольф Челлен у своїх працях «Політичні проблеми світової війни» (1915) та «Великі держави та світова криза» (1920) піднімає проблему східноєвропейських земель, яка на його думку є визначальною і від того залежатиме доля всієї Європи. Критикуючи ідеї панславізму, шведський вчений підкреслює, що саме замасковане панславістською ідеєю бажання приєднати західноукраїнські землі було причиною вступу Росії у війну, тоді як «українське питання» загалом – однією з головних суперечностей, що призвела до війни: «Ми маємо всі підстави зараховувати українське питання до одного з головних мотивів світової війни».
Р.Челлен був за створення нових незалежних держав, що виникли на теренах російської імперії.
У 1897р. німецький публіцист Пауль Рорбах писав: "Хто володіє Києвом, той має ключ від Росії". Пауль Рорбах, автор відомої роботи “Неросійські народи Росії і ми”, виступала за незалежність неросійських народів Російської імперії. Україна потенційно розглядалася головною складовою у Східній Європі проти експансії Росії на Захід. У зв'язку з цим визрів розгорнутий план "Теорія сусідніх держав", який мав на меті прискорити розв'язання питань польського, балтійських та українського народів. Політика розчленування Росії стала однією з основних воєнних цілей Німеччини, яка особливо цікавилась природними багатствами України.
Українська проблема підтримувалася представниками руху «Середня Європа» («Mitteleuropa»). У книзі Ф.Наумана «Середня Європа» (1915 р) наголошується, що внаслідок географічного розташування нації, що проживають на територіях, розташованих між Німеччиною та Росією (включно з українцями) вимушені орієнтуватися на одну з цих держав, належати до їхніх сфер впливу.
Ідею створення незалежної України висловлював німецький політолог Макс Вебер.Він наполягав на тому, що українці мали утворити свою власну незалежну національну державу.
Вебер добре розумів і помічав російську політику «найлютішого гноблення України; він зазначав факт зросійщення українців, згадував про заборону 1876 р. видавання та ввезення української . Вебер був добре обізнаний із програмними засадами та вимогами різних українських політичних угруповань і зазначав, що кінцевою метою деяких політичних сил є відділення України від Росії та створення незалежної української держави.