Основні доктрини української геополітичної думки.
Становлення України як самостійної держави на перше місце ставить питання про політичне обґрунтування її розвитку. Без власного бачення шляхів розвитку Україна не зможе вступити на шлях соціально-економічних перетворень, які мали б цілісний характер.
Ю. Липа у своїй чорноморській доктрині передбачав незалежність України в майбутньому. Чорноморська доктрина народилася напередодні Другої світової війни, коли наближалися важливі політичні зміни в світі. Ю. Липа бачив Україну в системі держав Чорноморського простору, який окреслюється басейнами рік, що впадають у море, та морськими узбережжями як системою для транспортного зв’язку, культурними та історичними традиціями. У своїх межах Чорноморський простір утворює цілісність, має свій геополітичний зміст, свою етнічну спільноту та власні вироблені торговельні, культурні та державні традиції, що призвело до споріднення менталітету його населення.
У плані пошуку перспектив майбутньої міжнародно-політичної організації, С. Рудницький висунув ідею Балтійсько-Понтійської федерації. До складу цієї федерації мали ввійти Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Білорусь і Україна. Дана федерація мала об’єднати країни, які через своє невигідне геополітичне становище були своєрідною картою у політичній грі сусідніх держав, зокрема Росії, Польщі, Німеччини. Розглядаючи чорноморську орієнтацію України, припускав, що в майбутньому незалежна Українська держава буде найбільшою міццю в районі Чорного моря. Особливе місце в майбутній Чорноморській зоні співпраці відводив Кримові, який є ключем до морських комунікацій Чорного моря.
Федералістичні доктрини української політичної думки. Кирило-Мефодіївське братство виникло наприкінці 1845 - на початку 1846 р, засновником був М. Костомаров, який і був автор головного програмного документу кирило-мефодіївців була “Книга буття українського народу” У статуті Кирило-Мефодіївського товариства йшлося про демократичну перебудову всього геополітичного простору Російської імперії і утворення Федерації незалежних держав. До складу якої мали б увійти Україна, Білорусія, Польща і Чехія, при чому зі спільним парламентом у Києві.
В цілеспрямованій праці по зближенню двох гілок українського народу (західної і центрально-східної) і полягає найбільше політико-географічне значення діяльності М.Драгоманова. Йому належить пріоритет у розумінні деяких інших українських політико-географічних проблем, зокрема, проблеми організації територіального політико-адміністративного устрою на українських землях. Також наполягав на запровадженні громадського самоврядування, розбудові держави знизу вгору. Україна — автономне утворення у складі федеративної Російської республіки