Италия. История
У 753 р. до н.е., згідно з легендою, Ромул заснував Рим. Римляни і досі 21 квітня відзначають день народження Риму.
У VI ст. до н.е. Рим опинився під владою етруських царів-завойовників.
Приблизно у 500 р. до н. е. в Римі встановлено республіку.
У 287 р. до н.е. завершилася боротьба патриціїв і плебеїв, зрівняно правове становище станів.
У 264-201 рр. до н.е. Рим і Карфаген вели Пунічні війни.
У 133 р. до н.е. Рим затвердив своє панування на всьому Середземномор'ї.
З 27 р. до н.е. розпочалася епоха Римської імперії - період найбільшого розширення кордонів. За часів правління імператора Костянтина I (306-337) християнство стає державною релігією Римської імперії.
У 375 р. гуни вторглися в Європу. Почалося Велике переселення народів.
У 395 р. відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну (Візантію).
У V ст. Західна Римська імперія впала під натиском німецьких племен.
З 568 р. на більшій частині території Італії існувало Лангобардське королівство, яке було завойоване Карлом Великим у 774 р. На зміну Західній Римській імперії прийшла імперія Карла Великого.
У VIII-XI ст.ст. в Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.
У 1072 р. за часів правління Рожера I починається панування норманів у Південній Італії. У 1194 р. норманські області переходять під владу німецького короля та імператора Священної Римської імперії Генріха VI.
Після правління династії Штауфенів, що тривало до 1268 р., настає період територіальної роздробленості.
У XIII-XIV ст.ст. Папська область включає в себе значну частину Середньої Італії. Морська республіка Венеція знаходиться на вершині своєї могутності. Флоренція встановлює панування над великими районами Північної та Середньої Італії. У Мілані феодальний рід Вісконті (пізніше - династія герцогів Сфорца) встановлює одноосібне спадкове правління.
У 1442 р. Альфонс V, король Арагону, стає "королем обох Сицилій". Аж до 1713 р. Неаполітанське і Сицилійське королівства підкоряються іспанській короні.
У 1449-1492 рр. у Флоренції править Лоренцо Прекрасний, при дворі якого процвітають мистецтва епохи Відродження.
У XVI ст. династія Габсбургів веде війну з Францією за вплив у роздробленій на дрібні держави Північній Італії. У 1527 р. Карл V захопив і пограбував Рим.
У XVII ст., коли в боротьбу з Габсбургами вступає династія Бурбонів, папський престол укладає союз з Францією.
У 1705 р., в результаті перемоги принца Євгена в битві під Туріном, вся Ломбардія (Міланське герцогство) відходить до Австрії, яка здобула домінуючу владу в Італії.
У 1713 р., внаслідок війни за іспанську спадщину, Австрія за умовами Утрехтського миру отримує Неаполітанське королівство і острів Сардинія. Сицилія відходить Савойї.
У 1738 р. за умовами Віденського миру Карл VI, австрійський ерцгерцог та імператор Священної Римської імперії, поступається Неаполем і Сицилією Іспанії.
Коли у Флоренції помирає останній представник роду Медічі, Велике герцогство Тосканське відходить Австрії.
У 1797 р. укладено Кампоформійський мирний договір між Францією та Австрією: італійськими землями Австрія поступається Франції. Пізніше Наполеон I скасовує Папську область і приєднує її до Франції. У 1806 р. Жозеф Бонапарт стає неаполітанським королем, його спадкоємцем стає Йоахим Мюрат.