9. Політична думка в Київській Русі
Доцільно виходити з джерел політичних і правових ідей, які дійшли у писаній формі (створені в період Київської Русі літописи, "слова", "повчання", "житія", різні збірники законів).
Раніше на території сучасної України у слов'янських племен були досить міцні спільності, встановлені відповідні відносини між членами цих спільностей: підлеглість, залежність, форми спілкування, право, обов'язок і т. д., а відповідно і первісні паростки політичних структур. Головним джерелом знань є міфи, перекази, легенди. Для тогочасних політичних відносин було характерним:
сильний вплив родоплемінних відносин.
вплив слабості людини перед природою.
панувала так звана "міфологічна релігія", яка освячувала тогочасні стани і соціальні групи: воїнів, дружинників, смердів, рабів та ін.
Найважливіші пам'ятки політичної думки Київської держави це:
"Повість временних літ" (кінець XII ст.)
"Слово про закон і благодать" Іларіона (середина XI ст.)
"Правда Руська" (XI ст.)
"Повчання" своїм дітям Володимира Мономаха (XI ст.)
"Слово о полку Ігоревім" (XII ст.).
Основними суспільно-політичними ідеями в Київській Русі були погляди на походження держави і князівської влади, правове регулювання суспільних відносин, стосунки між церквою і державою, проблеми єдності та суверенності політичної влади, об'єднання удільних князівств навколо великого князя київського, самостійності й незалежності Русі
Основні ідеї мислителів Київської Русі.
універсалізм в погляді на історію людського суспільства, що знайшло вияв:
в ідеї "богоданості" князівської влади, що осмислюється як об'єднуюче начало держави; в прагненні включити ідеологію князівства в єдину історію землі руської, віддається пріоритет не однодержавності, а братерству, співпраці між князями;
в уявленні про русичів як представників єдиної спільності слов'ян;
включення слов'ян до загальної історії християнського світу, яка ототожнюється з історією людства.