90, 91. Міжнародний бізнес, міжн компанії
Міжнародний бізнес – це частина загальної системи МЕВ, що відповідає стосункам, пов’язаним з діловою діяльністю промислового, комерційного, валютно-фінансового, перевізного типів. Кожна форма МЕВ відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна говорити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-кредитний, торговий, аграрний,- кожен з яких, має свої підвиди.
Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та транснаціональний бізнес.
Спільне підприємництво – це діяльність в якій бере участь спільний капітал, що утворився з пайових внесків партнерів двох, або більше країн, котрі спільно здійснюють господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподіляючи між собою отримані прибутки пропорційно до вкладених капіталів.
Класифікують СП за такими ознаками:
1.Принадлежність учасників(промислово розвинуті; що розвиваються; суб’єкти країн з перехідною економікою).
2.Структура партнерів(приватні, державні, змішані).
3.Доля участі партнерів у капіталі СП(яка процентна доля місцевого чи іноземного партнера в СП).
4.Вид діяльності СП.
Транснаціональний бізнес.
Транснаціональна компанія(ТНК) – це компанія, головне підприємство і власник якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії знаходяться, як в цій же країні, так обов”язково і в інших країнах.
Мультинаціональна компанія(МНК) – це компанія, яка являє собою кооперативне об”єднання невеликої кількості(2-3) головних підприємств декількох країн і широку мережу філій чи дочірних компаній цих підприємств, що функціонують в різних країнах світу.
Основні риси ТНК:
1.Володіння величезними матеріальним і фінансовим потенціалом.
2.ТНК є носіями передових досягнень в галузі науки та техніки.
3.Інтернаціональні у сфері функціонування та застосування капіталу.
Вільні економічні зони.
Вільна економічна зона – це частина території, виділеної із загальних митних кордонів держави, яка має повну самостійність у вирішенні господарських питань, особливий режим управління і преференційні умови економічної діяльності для іноземних і національних суб’єктів підприємницької діяльності.
В своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 4 фази:
Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.
Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.
Спад – приплив іноземних іевестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.
Митна зона – це територія на якій зберігаються, сортуються, обробляються і комплектуються іноземні і вітчизняні товари, а також транзитні вантажі. Наприклад: аеропорт Шеннон (Ірландія).
Оффшорні зони(ОЗ) чи «податкові гавані», як їх іноді називають,стали організовуватися в 70-і рр. ОЗ залучають клієнтів сприятливим валютно-фінансовим режимом, високим рівнем банківської і комерційний таємниці, лояльністю державного регулювання. Найбільше поширення вони одержали в країнах Британської співдружності. У світі нараховується біля трьох десятків стійких і комплексних центрів оффшорной діяльності.
Вільні порти – створюються при портах та аеропортах, на ввезений товар не сплачується мито до того часу поки він знаходиться на складі, а сплачується після його реалізації. Наприклад: порт Гамбург(ФРН).
Комплексні зони – як правило, великі за територією і містять у собі ознаки різних типів ВЕЗ. Як свідчить світова практика найефіктивнишими є зони-острови, наприклад: Шрі-Ланка, Маврикій, Хайнань. Географічна ізольованість подібних зон надійно захищає їх, особливо на початковій стадії розвитку, і тим самим підвищує шанс виживання цих “острівців податкового раю” у суворому економічному просторі.