53. Еволюція світової валютної системи
1. Система золотого стандарту (паризька валютна система) 1867-1922– міжнародна вюлютна система, яка грунтувалася на офіційно закріпленому країнами золотомц вмісті в одиниці національної валюти з обов’язковим зобов’язанням центральних банків обмінювати національну валюту на золото. Валютні курси були фіксованими, що мало назву «монетний паритет». В межах валютних коливань валютний курс визначався на основі попиту і пропозиції, проте мав обмеження навколо монетного паритету. Основні ознаки системи золотого стандарту:
А). Основною і резервною валютою було золото у вигляді золотих злитків і монет
Б). Курс і вартість національних валют у вигляді паперових банкнот визначався кількістю вмісту в них золота, яка вказана на банкноті.
В). Банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота, тому валютні курси були твердими.
Г). Випуск (емісія) паперових грошей був обмежений золотим запасом країни, що перешкоджало розвитку інфляції.
2. Система золото-девізного стандарту (Генуезька валютна система) – прийнята за рішенням генуезької конференції в 1922р. Золото-девізний стандарт передбачав обмін основної валюти на золото за фіксованим співвідношенням. Основною валютою було золото, резервними – девізи та девізна валюта (американський доллар та британський фунт стерлінгів). В якості девізів – цінні папери (банкноти, векселя і чеки) цих країн. Національні валюти обмінювалися на девізи, які потім обмінювалися на золото. Особливості:
А). Золотим вмістом були забезпечені лише девізні валюти.
Б). Більшість валют були відірвані від золотого забезпечення, що призвело до збільшення їх емісії, що стимулювало інфляцію.
В). Діяли валютні паритети і режими вільноплаваючих валютних курсів.
3. Бреттновудська валютна система (система золото-долларового стандарту) 1944р. – золото-долларовий стандарт передбачав збереження функції грошей за золотом, а валюти інших країн прив’язувалися до доллара. Основна валюта – золото, резервна – доллар США. Доллар визнавався як міра цінностей валют різних країн, а також міжнародним кредитним засобом та засобом платежу. Доллар обмінювався центральним банкам та урядовим установам інших країн за офіційно встановленим курсом. 1934: 35$ за тройську унцію золота = 31,1гр. Національні валюти обмінювалися на доллари за валютними паритетами, які були стабілльними. Ринкові курси валют відхилялися більш ніж на +-1% від долларового паритету. Міжнародне валютне регулювання здійснювалося міжнародним валютним фондом, який був створенний за рішенням Бреттонвудської конференції в 1944р. Зміна долларових паритетів національних валют могла змінюватися лише з відома МВФ. Світові ціни встановлювалися в долларах, що призвело до його привелейованого становища та підвищення курсу.
4. Система багатовалютного стандарту (Ямайського сандарту) 1976 (1978)р. – передбачала виведення золота як основної розрахункової одиниці і введення «багатовалютного кошика» як загального міжнародного валютного вимірника. Особливості:
А). Золото вийшло з міжнародних валютних розрахунків як засіб розрахунку.
Б). Розрахунки золотом було припинено.
В). Золото перестало бути грошима і стало звичайним товаром з ринковою ціною.
Г). Паперові банкноти усіх країн втратили золотий вміст.
Д). Скасовані золоті паритети і офіційні ціни на золотот.
Є). Дозволено купівлю-продаж золота за ринковими цінами, насамперед на біржах золота.
Ж). Внески в МВФ здійснювались не тільки в золоті, а й у валюті та у колективних грошових безготівкових одиницях, який має назву «спеціальні права запозичення» (СПЗ, SDR)
З). Введено систему плаваюсих курсів.