18. Політико-правове середовище міжнародних економічних відносин
Сукупність політико-правових факторів, які впливають на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб’єктів підприємницької діяльності в МПП, можна класифікувати за такими напрямами:
1) політико - правове середовище своєї країни;
2) політико-правове середовище країни-партнера;
3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.
Політико-правове середовище своєї країни аналізується за наступною схемою:
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країни, але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:
– регулювання мінімального розміру заробітної плати;
– законодавство з охорони навколишнього середовища;
– рівень оподаткування;
б) зовнішня політика країни.
Політико-правове середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків на зарубіжних ринках. Виділяють такі групи ризиків:
а) майнові, пов’язані з втратою власності;
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;
в) ризики переміщення, які виникають у зв’язку з переказом доходів через національні кордони.
Для оцінки рівня привабливості політико-правового середовища країни-партнера аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни, доповнюється додатковими напрямами дослідження:
а) співвідношення політичних сил у країні;
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;
в) ступінь розвитку державного суверенітету;
г) міжнародні позиції країни в ООН та на світовій арені в цілому.
Третій напрям аналізу – міжнародне політико-правове середовище. Воно складається з таких елементів:
а) міжнародна політика – сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб’єктів міжнародних відносин.
б) міжнародні правові інституції – сукупність міжнародних правових органів: конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій:
Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин. Міжнаціональні виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. Наднаціональні – це інституції (як правило, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції і постанови яких мають виконуватись беззаперечно.
Сукупність міжнародних інституцій складає управлінську систему, яка регулює міжнародні відносини;
в) міжнародні правові норми, які виробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання міжнародних відносин на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права).
Сукупність міжнародних правових інституцій та вироблених ними правових норм має назву інституційного забезпечення міжнародних відносин;
г) членство країн у міжнародних (регіональних) об’єднаннях. У групові об’єднання країни вступають на основі спільності інтересів.
Розподіл світового господарства на інтеграційні угруповання здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого – створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань.