3)Матеріальна культура народів Західної Азії.
Основні заняття і традиційна матеріальна культура. За останні півстоліття
Південно-Західна Азія як однорідний економічно відсталий регіон перестав
існувати. Промисловий розвиток різних країн проходив неоднаково. Особливе
місце посіли нафтодобувні країни. Афганістан та Ємен належать до найменш
розвинених і найбідніших КРАЇН.. Сільське господарство продовжує залишатись
найважливішим сектором зайнятості населення.Аграрні відносини, технічний
рівень і продуктивність сільського господарства продовжують залишатися
відсталими через малоземелля й значну орендну плату за землю й
воду.Нагромадження жител споріднених сімей утворюють свого роду квартали.
Палатка голови кочової групи ставиться біля в’їзду з тим, щоб гості попадали
перш за все до поводиря. На зиму й весну кочівники розсипаються по
пасовиськах невеликими групами або кочують окремим господарством. Типи осель
у землеробів і скотарів різні. Землероби рівнин і підгір’їв споруджують
прямокутні або квадратні у плані будинки із сирцевої цегли або глинобитні з
плоским дахом, низькими дерев’яними вхідними дверми і маленькими не завжди
скляними вікнами. Інколи покрівля оточена парапетом. На ньому у спеку
влаштовують вечерю, тут і сплять. У горах поширений спосіб будівництва осель
із залишків каміння, які скріплюються глиняним розчином. У курдів, що
мешкають у горах, будинки споруджуються таким чином, щоб дах однієї оселі
слугував двором для іншої, що стоїть вище. У Туреччині зустрічаються зрубні
дерев’яні будинки, які будували російські старообрядці. Своєрідні 8 – 10-ти
поверхові оселі із сирцевої цегли й глини поширені на півдні Аравії. На
нижніх поверхах розміщені господарські споруди, а на верхніх – житлові
кімнати. Там же зустрічаються будинки у вигляді укріплених башт із каменю
або цегли. Біля заболочених місць Месопотамії зустрічаються будинки з
очерету, на плотах, що утворюють нібито плавучі села. Планування осель різне
і залежить від заможності власників будинку і місцевих традицій. Бідняки й
мешканці гір мають однокамерні оселі, решта населення – багатокамерні. При
цьому передня частина будинку вважається чоловічою (гостинна), а задня, куди
доступ стороннім заборонений, – жіночою (сімейна). У курдів, частини турок,
іранців, пуштунів, осілих арабів вогонь розпалюють усередині будинку в ямі
діаметром 1,5 м. Ця яма вимощена цеглою з отвором для подачі повітря. Дим
виходить через дірку на даху. Через цю дірку проникає в оселю і сонячне
світло, тому всередині помешкання зберігається напівтемрява й прохолода. Як
правило, сім’я сидить, їсть і спить на підлозі на повстяних підстилках,
килимах ближче до вогню. В залежності від місцевих умов господарські споруди
прибудовують до житла або ставлять окремо. Інтер’єр будинків складається з
килимів (на підлозі, стінах), сундуків, невисокої меблі. Розміри осель
залежать від заможності сім’ї. Сидять і сплять у кочовому житлі на підлозі
на килимах, матрацах, циновках, подушках. Інколи завіскою помешкання
поділяється на чоловічу й жіночу частини оселі. Характерні металеві посудини
з довгим носиком для зберігання води, умивання. Використовується посуд також
із дерева, висушеного гарбуза. Кочівники користуються шкіряними бурдюками
для зберігання молока й води. Їжу готують у казанах. Каву, чай, молочні
напої п’ють із глиняного й парцелярного посуду без ручок. Поступово
традиційне начиння витісняється фабричним. Традиційний одяг залежить також
від соціального становища, віри, віку. Традиційний чоловічий арабський одяг
– спідницю, наплічні накидки одягають на півдні Аравії й паломники. Зараз
його витіснили іранський і тюркський одяг, що є найбільш поширений у
регіоні. Це – широка, нижче поясу або до колін сорочка із круглим комірцем і
довгими й широкими рукавами, штани із широким кроком і звужені до низу або
шаровари з полотна чи бавовняної тканини; наплічний одяг – безрукавки,
куртки, каптани, розстібні плащі з укороченими рукавами або з розпірками для
рук, халати. Взимку одягають шуби з овечої шкіри. голови шерстяним шнурком
із вузлом (укаль). У Туреччині до 1925 року чоловіки носили фески, але потім
вони були законодавчо заборонені. В Ірані та Афганістані взимку й влітку
носять каракулеві шапки. Кочівники ходять у чоботях. Атрибутом чоловічого
одягу є пояс (шкіряний, шерстяний), за який запихають кинджал, трубку,
кисет. Чоловіки войовничих племен носять на собі цілі арсенали холодної й
вогнепальної зброї, патронташі. У містах переважає європейський або змішаний
одяг.