Фізико-географічні умови та етнічний склад населення Південної Азії.
ПІВДЕННОАЗІЙСЬКА провінція включає території півострова Індостан,
Гімалайсь¬кі гори, посушливі області Тар, Бірмано-Ассамські гори, острів
Шрі-Ланку, Мальдівські, Андаманські та Нікобарські острови. Майже повсюдно
тут панують субтропічні і тропічні кліматичні умови. Провінція охоплює
території Індії, Пакистану, Непалу, Бутану, Бангладешу, Шрі-Ланки,
Мальдівської Республіки.
Простори провінції населені великою кількістю етносів різних мовних сімей,
рас і підрас, які характеризуються різними рівня¬ мисоціально-економічного і
господарсько-культурногорозвитку, особливостями етногенезу і етнічної
історії, наявністю великої кі-лькості своєрідних екологічних ніш і т.ін. Усе
це зумовило формування в провінції шести історико-етнографічних областей.
1. ДЕКАНСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНАОБЛАСТЬ
Область займає Деканське плоскогір’я з гірськими система¬ ми Східних і
Західних Гат. На цих територіях проживають етно¬си, які розмовляють мовами
дравідійської сім’ї мов. Найчислен¬ніші етноси дравідійської сім’ї: телуги
(63 млн), таміли (52 млн), каннари (ЗО млн), малаяли (ЗО млн), гонди (3,2
млн), ораоми (1,7 млн), тули (1,6 млн) та ін. За расовими ознаками вони
нале¬жать до південноіндійської (дравідійської) перехідної раси, а окремі
етноси — гонди (3,2 млн чол.), бадаги (150 тис. чол.), куруби (10 тис.
чол.), коти (1 тис. чол.) та інші — до ведоїдної підраси великої
австралоїдної раси.
2. ГАНГСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНАОБЛАСТЬ
Область населена етносами різних мовних і расових груп. Пе¬реважну більшість
цих етносів становлять ті з них, які розмовля¬ють мовами індоарійської групи
індоєвропейської сім’ї. В Індії всього проживають 1,065 млрд чол. (2003 р.);
24 індоєвропейсь¬ких етноси складають майже 74% усього населення країни.
Найчисленніші з них: гіндустанці — 27,8%, біхарці — 10,5%, бенга¬льці — 9%,
маратхі — 7,5%, гуджараті — 5,2%, орії — 3,6%, пенджабці — 2,6%,
раджастханці — 2,2% населення країни. На північному сході Індостанського
субконтиненту проживає ще один численний індоєвропейський етнос — бенгальці,
які налічують понад 180 млн чол. У Бангладеш бенгальці становлять 98%
населення країни.
3. ГІМАЛАЙСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
Гімалайська історико-етнографічна область займає території Непалу і Бутану,
райони крайнього північного заходу Індії та півночі Пакистану. Місцеві
етноси розмовляють мовами індоарійської групи індоєвропейської та
центральної групи ісіно-тибетської мовних сімей. Найчисленніші
індоєвропейські етноси в гі¬малайській історико-етнографічній області:
непальці — 9 млн чол. із 25,1 млн чол. (2003 р.) населення країни, кашмірці
— 3,4 млн чол. (більшість населення індійських штатів Джамма і Каш¬ мір),
тхари — 5,1% населення Непалу. Крім того, тут прожива¬ють численні групи
гіндустанців та біхарців.
4.ІНДО-ПАКИСТАНСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
Область займає територію басейну р. Інд, пустелю Тар, посу¬шливі Пуштунську
і Пешеварську долини, посушливе Белуджійське нагір’я, райони Кохістану —
гірську пустельну країну вздовж західних кордонів Пакистану, а на півночі —
південні відроги Гіндукушу та Сулейманових гір.
Етноси історико-етнографічноїобласті належать до індо середземно морської
підраси великої європеоїдної раси і лише в брагуїв проявляються окремі
ознаки дравідійської раси. Більшість населення області розмовляє мовами
індоарійської та іранської груп індоєвропейської сім’ї мов.
Пенджабці — найчисленніший індоарійський етнос істори¬ко-
етнографічноїобласті. Синдхи (самоназва походить від санскр.Сіндху — “Інд”).
їх кількість сягає близько 23 млн чол. З них 13,7 млн чол. прожи¬ ває в
Пакистані. Крім того, в області проживають ще групи індоарійців гу¬джаратців
(800 тис.), раджастханців (300 тис.), гіндустанців (200 тис.) та ін. З
іраномовних етносів найчисленнішими є пуштуни. 3 25 млн пуштунів у Пакистані
проживає близько 15 млн чол., тобто по¬ над 60% їх загальної кількості.
Белуджі (самоназвабалуч, балоч) — іраномовний етнос, який проживає в
пакистанській провінції Белуджістан, частково у провінції Сінд та у
прилеглих районах Ірану і Афганістану. По¬ над 72% усіх белуджів проживає в
Пакистані. Брагуї (самоназва —брагуй) проживають у провінціях Белу¬ джістан
та Сінд. їх мова належить до дравідської сім’ї мов. Вони сповідують
мусульманство сунітського напряму.
5.БІРМАНО-АССАМСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
Область займає райони крайнього північного сходу Індії. Вона ділиться на
гірський і долинний райони. Населення історико-етнографічноїобласті
складається з чо¬тирьох груп. Першу групу становлять ассамці, більшість яких
проживає в Ассамі, та бенгальці, які розмовляють мовами індо арійської групи
індоєвропейської сім’ї мов. Другу групу явля-ють собою етноси центральної
групи сіно-тибетської сім’ї мов: наги, качіни, гари. Третю групу становлять
кхаси, мова яких належить до монкхмерської групи австро азійської сім’ї мов.
Че¬тверту групу місцевого населення являють собою переселенці з долини р.
Гангу, які розмовляють індо арійськими мовами, та переселенці з півдня
Індії, які розмовляють дравідійськими мо¬вами. Переважна більшість місцевих
етносів належить до південно азійської перехідної раси.
6. ОСТРІВНА ІСТОРИКО -ЕТНОГРАФІЧНАОБЛАСТЬ
Острівна область займає о. Цейлон, Мальдівські, Андаманські та Нікобарські
острови. Населення області характеризується расовою, мовною та релігійною
строкатістю. Так, сингали і маль¬дівці центральної частини названих островів
належать до індо середземноморської підраси великої європеоїдної раси, але в
них помітні домішки ведоїдної раси, андаманці — до папуасько-ме¬ланезійської
підраси, веди і південні мальдівці — до ведоїдної підраси великої
австралоїдної раси, а нікобарці — до південно азійської перехідної раси.
Більшість населення острівної істори¬ко-етнографічної області розмовляє
сингальською та мальдівсь¬кою мовами індо арійської групи індоєвропейської
сім’ї мов. Крім того, тут проживають таміли та ланкійські маври, мова яких
належить до дравідійської сім’ї мов, нікобарці, мова яких нале¬ жить домон-
кхмерськоїгрупи австроазійської сім’ї мов та анда¬манці, мова яких становить
окрему мовну сім’ю.