Матеріальна і духовна культура населення Південної Азії.
Традиційний одяг у населення Південної Азії також має етно-регіональні
особливості. Для Південної Азії характерне поєднання зшитих і незшитих видів
в одному комплекті. Чим ближче до півночі, тим частіше зустрічаються зшиті
види. Це сукні-сорочки, штани типу "шальвар" і кроєних жилети, що увійшли в
традицію як чоловічої, так і жіночого костюма, своєрідні, "циганського" типу
спідниці раджастханок.
Існують типові, що склалися в комплекс, варіанти одягу для чоловіків і
жінок. До них можна віднести "непальський" чоловічий костюм, що складається
зі штанів "сурувал", сорочки "косоворотки", жилета і непальської шапочки
типу пілотки. "Панджабскій" жіночий костюм "панджабі" - штани типу шальвар,
сукня-сорочка і легкий широкий шарф, який надягає спереду, кінцями за спину,
вкриваючи груди, плечі, а при необхідності і голову. В "Раджастханській"
жіночий комплекс одягу, крім сборчатой, сильно розширюється донизу спідниці,
прикрашеної нашивками у вигляді облямівки по подолу, входить коротка, щільно
прилегла до тіла кофточка, а також легка накидка, накидаються ззаду наперед
і вкриває зачіску і плечі.
До костюмів, поєднує у собі в якості головних зшитий і незшитий елементи,
можна віднести сарі - декороване полотнище тканини, довжиною від 5 до 9 м,
яким жінка огортає фігуру і коротку кофтинку, облягаючий верхню частину
тіла. До цього костюму тепер зазвичай покладається і зшита нижня спідниця, а
сучасні городянки ще нерідко використовують і модний жіночий "конфекціон".
Сарі з кофтиною в даний час є типовою жіночим одягом. Склався загальний для
Південної Азії, швидше міський спосіб його носіння. Але, зберігається і
етнічна своєрідність в способах пров'язування і закріплення сарі на тілі, а
також варіантах крою, довжини і ширини кофтинок, що відрізняє один народ від
іншого.
Загальним південноазіатських костюмом став і жіночий комплекс, що має назву
"шальвар-каміз" (штани і сорочка), схожий з "панджабі". До шальвар-каміз
частіше надягають жилетку, а не шарф; і штани з сорочкою бувають трохи
ширші, "вільні", ніж в пенджабськом костюмі. Обидва комплекси, як
повсякденні, набули широкого поширення у всьому південноазіатському регіоні.
Комплекс з сарі, є кращим у святкових і обрядових ситуаціях.
У чоловіків Південної Азії теж мають поширення незшиті види одягу: це,
насамперед, різного роду опаски - "Мунд", "лунги", "дхоти" і т.д. Вони
можуть виглядати як довгі прямі спідниці, як короткі пов'язки на стегнах, як
"спідниці - штани", залежно від того, яким способом їх одягають. Традиційні
опаски носять і, не покриваючи одягом верхньої частини тіла, таким ми можемо
бачити на фотографіях Махатму Ганді, і поєднуючи їх з різного роду
сорочками, традиційного і сучасного крою. Традиційного крою сорочки і куртки
іноді поєднуються зі штанами місцевого зразка. Поширений комплекс чоловічого
одягу, що складається з вузьких штанів, куртки "шервані" - подовженою,
прилеглій до тіла, зі стоячим комірцем і довгим рядом гудзиків і шапочки
типу пілотки.
Головні убори, носять частіше в північних районах. Багато жителів Південної
Азії, особливо в сільській місцевості, не носять взуття. У містах набули
поширення легкі сандалі. Носіння взуття свідчило про високий соціальний
статус. Жерці (брахмани), наприклад, використовували різьблені дерев'яні
сандалі, іноді з інкрустацією. Буддійські ченці в Шрі-Ланці нерідко носять
закриті шкіряні туфлі. Теплу взуття носять в зимовий час жителі тибето-
гімалайського регіону.
Азія є частиною світу, де зародилися всі найбільші релігії земної кулі:
іудаїзм, зороастризм, християнство, іслам, індуїзм, сикхізм, буддизм,
джайнізм, даосизм,конфуціанство, синтоїзм. Однак доля цих релігій була
різною. Одні з них широко поширилися й в інших частинах світу (християнство,
іслам, іудаїзм), інші ж залишилися в основному азіатськими релігіями
(зороастризм, індуїзм, сикхізм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство,
синтоїзм).
Найбільшою країною регіону є Індія, яка і стала джерелом тієї загальної
культури, яка стала об'єднуючим фактором для всіх територій Південної Азії.
Ця культура має глибокі історичні корені, і формувалася протягом тисячоліть,
збагачуючись за цей час усіма новими елементами, які народжувалися в
Південній Азії або приходили в неї. Інші держави Південної Азії, так чи
інакше, протягом багатьох століть знаходилися у сфері впливу індійської
культури, як соціальної, так і релігійної (індуїзм, буддизм, іслам). Перші
дві релігії зародилися в Індії, при цьому індуїзм став релігією більшості
населення Індії, Непалу, а буддизм, протягом тисячоліття існував в Індії, що
став основною державною вже з давніх часів релігією Шрі-Ланки, перейшов і в
сусідні країни, Індокитай, Китай, а потім далі, в Японію і Монголію.
У центрі Південної Азії панує індуїзм, у периферійних же районах населення
сповідує інші релігії: на заході і сході (у Пакистані, Бангладеш і
Мальдівської Республіці) - іслам, на півдні і півночі (у Шрі Ланці, Бутані,
частково в Непалі)-буддизм ( в Шрі Ланці - у формі тхеравади, в інших
країнах - у формі махаяни).