Соціологічна концепція марксизму
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс відштовхувались від натуралістичних установок позитивізму (соціальні явища як об'єктивні факти і будувати
суспільствознавство за взірцем природознавства).
Вчення про суспільно-економічні формації
У марксистському вченні характеризовано п'ять суспільно-економічних формацій: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й комуністична (з першою фазою - соціалізмом).
К. Маркс і Ф. Енгельс вважали, що спонукальні чинники суспільного розвитку містяться у матеріальній, економічній сфері. Одна формація замінюється іншою в процесі соціальних революцій. Перехід від первісної до рабовласницької, до феодальної, буржуазної, соціалістична революція.Отже, соціологічна концепція марксизму будується на визнанні дії в природно-історичному процесі об'єктивних закономірностей, сформульованих у таких законах:
- закон первинності базису і вторинності надбудови;
- закон класової боротьби і соціальної революції;
- закон природно-історичного розвитку людства через зміну суспільно-економічних формацій.
Відмінності між позитивізмом і соціологічною концепцією марксизму
- соціологічна концепція марксизму розглядає суспільство як об'єктивну реальність особливого ґатунку, яка саморозвивається;
- Марксизм вважає капіталістичне суспільство принципово нездатним до подальшого існування, заперечує саму можливість його реформування і
вдосконалення, прирікає його на загибель;
- марксистська соціологічна концепція стає на захист одного класу - пролетаріату і відверто прагне знищення іншого класу - буржуазії. Тому вона є не лише і не так теорією, як ідеологією і політичною практикою, закликом до насильницького повалення буржуазного ладу;
- Марксизм у соціології надає виняткової ваги інтерпретації категорій і понять, залишаючи поза розглядом проблему надійності емпіричної бази і зв'язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження. Соціологічна концепція марксизму вже з часів її розробки і оформлення викликає появу великої кількості критичної літератури. Назвемо лише деякі основні підходи до критичного аналізу соціології марксизму,
Критичний аналіз К. Поппера
- гуманістичний імпульс, що лежить в основі марксизму і скерований на
звільнення всіх пригноблених і експлуатованих;
- спробу застосувати раціональні методи до вивчення проблем суспільного життя.
- щирість і відвертість марксизму, його палке прагнення допомогти пригнобленим, відкрите відстоювання інтересів робітничого класу, який на той час був найбільш експлуатованою частиною населення розвинутих країн, відкрита ворожість до визискувачів пролетаріату і винуватців його жахливого стану життя - буржуазії, все це не могло не викликати симпатій до такої теорії, особливо серед молоді, і забезпечило велику популярність ідей марксизму, їх поширеність у всьому світі.
"Закриті" суспільства як реалізація ідей марксизму
Критичний аналіз Р. Арона
Автоматичний паралелізм економічних і соціальних процесів та його неспроможність. Отже, робить висновок Р. Арон, Марксів паралелізм руйнується, а історія не підтверджує схем К. Маркса та його визнання вирішальної ролі економічних факторів у суспільному розвитку.
Критичний аналіз П. Сорокіна
Російський, а згодом американський соціолог Питирим Сорокін (1889-1968) у деяких своїх працях вдається до критичного аналізу таких положень К. Маркса, як закон абсолютного зубожіння робітничого класу ("Пролетаріату нема чого втрачати, крім своїх кайданів") та зростання його чисельності внаслідок зубожіння середнього класу, твердження про концентрацію багатств у руках небагатьох капіталістів тощо.
Неспроможність прогнозів К. Маркса щодо майбутнього капіталізму П. Сорокін наголошує, що історія не підтвердила гіпотез К. Маркса та його пророцтв.
Критичний аналіз П. Монсона
Критичний аналіз українських соціологів
Великої сили критичний заряд щодо соціології марксизму міститься і в працях українських соціологів. Вони розкривають обмеженість наукового потенціалу цієї концепції її відвертою ідеологічною та політичною заангажованістю, невиправданим зведенням рушійних сил суспільного розвитку до суто
економічних факторів, однобічністю гуманістичної скерованості марксизму на захист інтересів лише одного класу - пролетаріату, недооцінкою людини як суб'єкта і активної діючої сили історії тощо.
суспільствознавство за взірцем природознавства).
Вчення про суспільно-економічні формації
У марксистському вченні характеризовано п'ять суспільно-економічних формацій: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й комуністична (з першою фазою - соціалізмом).
К. Маркс і Ф. Енгельс вважали, що спонукальні чинники суспільного розвитку містяться у матеріальній, економічній сфері. Одна формація замінюється іншою в процесі соціальних революцій. Перехід від первісної до рабовласницької, до феодальної, буржуазної, соціалістична революція.Отже, соціологічна концепція марксизму будується на визнанні дії в природно-історичному процесі об'єктивних закономірностей, сформульованих у таких законах:
- закон первинності базису і вторинності надбудови;
- закон класової боротьби і соціальної революції;
- закон природно-історичного розвитку людства через зміну суспільно-економічних формацій.
Відмінності між позитивізмом і соціологічною концепцією марксизму
- соціологічна концепція марксизму розглядає суспільство як об'єктивну реальність особливого ґатунку, яка саморозвивається;
- Марксизм вважає капіталістичне суспільство принципово нездатним до подальшого існування, заперечує саму можливість його реформування і
вдосконалення, прирікає його на загибель;
- марксистська соціологічна концепція стає на захист одного класу - пролетаріату і відверто прагне знищення іншого класу - буржуазії. Тому вона є не лише і не так теорією, як ідеологією і політичною практикою, закликом до насильницького повалення буржуазного ладу;
- Марксизм у соціології надає виняткової ваги інтерпретації категорій і понять, залишаючи поза розглядом проблему надійності емпіричної бази і зв'язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження. Соціологічна концепція марксизму вже з часів її розробки і оформлення викликає появу великої кількості критичної літератури. Назвемо лише деякі основні підходи до критичного аналізу соціології марксизму,
Критичний аналіз К. Поппера
- гуманістичний імпульс, що лежить в основі марксизму і скерований на
звільнення всіх пригноблених і експлуатованих;
- спробу застосувати раціональні методи до вивчення проблем суспільного життя.
- щирість і відвертість марксизму, його палке прагнення допомогти пригнобленим, відкрите відстоювання інтересів робітничого класу, який на той час був найбільш експлуатованою частиною населення розвинутих країн, відкрита ворожість до визискувачів пролетаріату і винуватців його жахливого стану життя - буржуазії, все це не могло не викликати симпатій до такої теорії, особливо серед молоді, і забезпечило велику популярність ідей марксизму, їх поширеність у всьому світі.
"Закриті" суспільства як реалізація ідей марксизму
Критичний аналіз Р. Арона
Автоматичний паралелізм економічних і соціальних процесів та його неспроможність. Отже, робить висновок Р. Арон, Марксів паралелізм руйнується, а історія не підтверджує схем К. Маркса та його визнання вирішальної ролі економічних факторів у суспільному розвитку.
Критичний аналіз П. Сорокіна
Російський, а згодом американський соціолог Питирим Сорокін (1889-1968) у деяких своїх працях вдається до критичного аналізу таких положень К. Маркса, як закон абсолютного зубожіння робітничого класу ("Пролетаріату нема чого втрачати, крім своїх кайданів") та зростання його чисельності внаслідок зубожіння середнього класу, твердження про концентрацію багатств у руках небагатьох капіталістів тощо.
Неспроможність прогнозів К. Маркса щодо майбутнього капіталізму П. Сорокін наголошує, що історія не підтвердила гіпотез К. Маркса та його пророцтв.
Критичний аналіз П. Монсона
Критичний аналіз українських соціологів
Великої сили критичний заряд щодо соціології марксизму міститься і в працях українських соціологів. Вони розкривають обмеженість наукового потенціалу цієї концепції її відвертою ідеологічною та політичною заангажованістю, невиправданим зведенням рушійних сил суспільного розвитку до суто
економічних факторів, однобічністю гуманістичної скерованості марксизму на захист інтересів лише одного класу - пролетаріату, недооцінкою людини як суб'єкта і активної діючої сили історії тощо.