Політичні погляди М.Драгоманова.
Для Драгоманова національна проблема стояла нарівні з соціальною. У 1880 р. він разом з М. Павликом та С. Подолинським опублікував у «Громаді» стислу і разюче чітку програму, що моделює майбутню українську державність. Вона зберігала свій вплив аж до падіння Української Народної Республіки. Власне, ця програма й стала її ідеологічним фундаментом, зумовила початкові успіхи, а й значною мірою - невдачі.
ЗаДрагомановим, кожна особистість, кожна спілка, кожна громада повинні бути вільні від насильства згори. Він визнавав тільки правоіснування вільних творчих спілок. Його гасло: «Мета ця є безвладдя: своя воля кожному й вільне громадянство людей і товариств».
У зв'язку з цим виникають дві проблеми. Вільна асоціація без (зафіксованих структур) нежиттєздатна, оскільки не володіє авторитетом, щоб бути арбітром між регіонами, і не може мобілізувати ресурси для спільного захисту від чужих, могутніших політичних об'єднань. Що стосується федералізму, це - стара ідея, на яку справили потужний вплив процеси в США. У 1823 р. в Російській імперії було створено Товариство «об'єднаних слов'ян»,що проголосило своєю метою об'єднання всіх слов'янських земель на федеративних засадах. Втім, як писав Ленін про федералізм, будь-яка асоціація можлива лише за умови спільного прагнення до таких відносин. Однак розуміння федеративного устрою українськими та російськими соціалістами було суттєво різним. З-за спини великоросіян постійно визирала знайома тінь шовініста-держиморди, і вони постійно переходили, як з гіркотою зазначав Драгоманов, «з демократично-федералістичного грунту на грунт офіційно-централістський».
Драгоманов вважав, що Україна повинна бути федерацією вільних громад у рамках міжнародної федерації таких громад на основі аграрного соціалізму, без армії, з народною міліцією, коли кожен громадянин має власну зброю.
Така позиція могла бути (і в подальшому стала) найбільш вагомою причиною краху «напівдрагоманівської» Української Народної Республіки. Відсутність конвенціональних державних структур, засвоєння драгоманівських загальносоціалістичних вимог, скасування державної армії та створення «народної міліції, загальне озброєння народу безпосередньо втілилися в доктрину Винниченка-Шаповала, датовану 1917 р., про непотрібність для України своєї власної армії, що, у свою чергу, призвело до трагедії під Крутами. Адже держава, яка залежить від доброї волі окремих громадян у сфері захисту своєї національної безпеки, завжди буде слабшою держави, яка може змусити своїх громадян воювати за нього. Аж до революції 1917 р. федералізм Драгоманова, де все починається з самоорганізації знизу, і марксизм, з його байдужістю до національної та схилянням перед великими державами, були єдиними серйозними конкурентами в середовищі укранських соціалістів. Сам Драгоманов ставився дуже критично до централізму Маркса, звинувачуючи «німця Карла Маркса» в тому, що в Інтернаціоналі, а особливо в Раді, головне слово "було за державами, а не за народами. Так, - пише Драгоманов, - в ньому був відділ (секція) і секретар генеральний за Росією, хоча в Росії десятки країн і народів, несхожих один на одного ». На думку Драгоманова, це було прикладом тяжкого гріха:« Інакше кажучи, цей «союз» (I Інтернаціонал .- Років.) почав роботу не знизу вгору, а зверху вниз ».
Живучи в Швейцарії, Драгоманов підтримував тісні контакти з українськими радикалами, особливо в Галичині, зокрема з двома молодими соціалістами Михайлом Павликом та Іваном Франком. Але якщо Павлик одразу став і до кінця залишався політичним прихильником Драгоманова, то Франко пережив марксистський період і повернувся до драгоманівської ідеї центральної ролі селянства у встановленні соціалізму в середині 1880-х рр..