І.Кант про правову державу та “вічний мир”.
Учення Канта про державу і право викладено в роботах "Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані" (1784), "До вічного миру" (1795) і трактаті "Метафізика нравів" (1797 р.), в якому він узагальнив усі свої ідеї. Кант усвідомлював важливість проблеми праворозуміння. Він також розумів, що цю проблему необхідно правильно поставити і належним чином сформулювати. "Питання про те, - писав Кант, - що таке право становить для юриста такі самі труднощі, як і для логіки становить питання, що таке істина".
Правова теорія Канта тісно пов'язана з етикою. Право і мораль у нього мають те саме джерело (практичний розум людини) і єдину мету (утвердження загальної свободи). Правові закони - це перший ступінь (чи мінімум) моральності. Право забезпечує зовні сприятливі, цивілізовані відносини між людьми, цілком допускаючи, що люди залишаться в стані взаємної антипатії і навіть презирства один до одного. У суспільстві, де панує тільки право (без моралі), між людьми зберігається "повний антагонізм".Кант дав визначення, що таке право: це сукупність умов, за яких свавілля однієї особи зіставлюване зі свавіллям іншої з погляду загального закону свободи. До таких умов належать: 1. Наявність примусово здійснюваних законів. 2. Гарантований статус власності. 3. Гарантії особистих прав індивіда. 4. Рівність членів суспільства перед законом. 5. Вирішення спорів у судовому порядку. Політико-правове вчення Канта про право - це вищий ступінь у розвитку західноєвропейської юридичної думки XVIII ст. У цьому вченні були порушені питання, що є фундаментальними. До них належать: 1. Методологічне обґрунтування наукової теорії права. 2. Пояснення інтелектуально-вольової природи нормативності. 3. Розмежування права і моралі. 4. Виділення філософії права в самостійну дисципліну. 5. Надання характеристики правових відносин як взаємозалежних суб'єктивних прав і обов'язків.
В роботі "Метафізика нравів" Кант своєрідно трактує природне право. За його концепцією, говорить, що в природному стані було відсутнє об'єктивне право. Людині споконвічно властиве одне-єдине природжене право - свобода морального вибору. З неї випливають такі невід'ємні якості людей, як рівність, здатність ділитися своїми думками. У додержавному стані людина здобуває суб'єктивні природні права, у тому числі право власності. Але вони нічим не забезпечені, крім фізичної сили індивіда і є попередніми. Сукупність таких суб'єктивних повноважень Кант назвав частково правом. Справді, юридичний і гарантований характер приватне право, за Кантом, здобуває тільки в державі, із утвердженням публічних законів.Утворення держави шляхом договору Кант зводить до ідеї розуму, що має безсумнівну практичну реальність. Вона накладає на кожного законодавця обов'язок видавати свої закони так, щоб вони могли виходити з об'єднаної волі цілого народу. Ідея договору служить "безпомилковим мірилом" права і безправ'я. Кант розробив політико-правову теорію, у якій сформулював основні ідеї і принципи сучасних йому вчень про правову державу. Така держава, що буде гарантувати стійкий порядок, повинна будуватися на засадах суспільного договору і народного суверенітету.
У роботі "До вічного миру" Кант виступає проти усіх воєн - загарбницьких, грабіжницьких і навіть проти самої ідеї чи думки про підготовку війни. Він розробив і запропонував проект "Вічного міру". Його суть така: "Федерація самостійних рівноправних держав республіканського типу, космополітичний союз, укладає "вічний мир" на основі освіти, виховання народів і доброї волі правителів, а також економічних, комерційних потреб нації". Так уявляв "вічний мир" Іммануїл Кант. Ідеальну державу можна побудувати тільки ненасильницьким шляхом, без революцій. Правовий статус суспільства неможливо досягти протиправними діями. Війна буде заважати будувати ідеальну державу. Створення проекту "вічного миру" привело Канта до розробки концепції міжнародного права.
Правова теорія Канта тісно пов'язана з етикою. Право і мораль у нього мають те саме джерело (практичний розум людини) і єдину мету (утвердження загальної свободи). Правові закони - це перший ступінь (чи мінімум) моральності. Право забезпечує зовні сприятливі, цивілізовані відносини між людьми, цілком допускаючи, що люди залишаться в стані взаємної антипатії і навіть презирства один до одного. У суспільстві, де панує тільки право (без моралі), між людьми зберігається "повний антагонізм".Кант дав визначення, що таке право: це сукупність умов, за яких свавілля однієї особи зіставлюване зі свавіллям іншої з погляду загального закону свободи. До таких умов належать: 1. Наявність примусово здійснюваних законів. 2. Гарантований статус власності. 3. Гарантії особистих прав індивіда. 4. Рівність членів суспільства перед законом. 5. Вирішення спорів у судовому порядку. Політико-правове вчення Канта про право - це вищий ступінь у розвитку західноєвропейської юридичної думки XVIII ст. У цьому вченні були порушені питання, що є фундаментальними. До них належать: 1. Методологічне обґрунтування наукової теорії права. 2. Пояснення інтелектуально-вольової природи нормативності. 3. Розмежування права і моралі. 4. Виділення філософії права в самостійну дисципліну. 5. Надання характеристики правових відносин як взаємозалежних суб'єктивних прав і обов'язків.
В роботі "Метафізика нравів" Кант своєрідно трактує природне право. За його концепцією, говорить, що в природному стані було відсутнє об'єктивне право. Людині споконвічно властиве одне-єдине природжене право - свобода морального вибору. З неї випливають такі невід'ємні якості людей, як рівність, здатність ділитися своїми думками. У додержавному стані людина здобуває суб'єктивні природні права, у тому числі право власності. Але вони нічим не забезпечені, крім фізичної сили індивіда і є попередніми. Сукупність таких суб'єктивних повноважень Кант назвав частково правом. Справді, юридичний і гарантований характер приватне право, за Кантом, здобуває тільки в державі, із утвердженням публічних законів.Утворення держави шляхом договору Кант зводить до ідеї розуму, що має безсумнівну практичну реальність. Вона накладає на кожного законодавця обов'язок видавати свої закони так, щоб вони могли виходити з об'єднаної волі цілого народу. Ідея договору служить "безпомилковим мірилом" права і безправ'я. Кант розробив політико-правову теорію, у якій сформулював основні ідеї і принципи сучасних йому вчень про правову державу. Така держава, що буде гарантувати стійкий порядок, повинна будуватися на засадах суспільного договору і народного суверенітету.
У роботі "До вічного миру" Кант виступає проти усіх воєн - загарбницьких, грабіжницьких і навіть проти самої ідеї чи думки про підготовку війни. Він розробив і запропонував проект "Вічного міру". Його суть така: "Федерація самостійних рівноправних держав республіканського типу, космополітичний союз, укладає "вічний мир" на основі освіти, виховання народів і доброї волі правителів, а також економічних, комерційних потреб нації". Так уявляв "вічний мир" Іммануїл Кант. Ідеальну державу можна побудувати тільки ненасильницьким шляхом, без революцій. Правовий статус суспільства неможливо досягти протиправними діями. Війна буде заважати будувати ідеальну державу. Створення проекту "вічного миру" привело Канта до розробки концепції міжнародного права.