Монтеск’є про історичні, географічні, політичні та соціальні основи політики.
Серед представників Просвітництва визначне належить правознавцю Шарлю Луї Монтеск’є
Свої суспільно-політичні погляди виклав в романі «Перcькі листи». Шарль Монтеск'є створив першу розгорнуту політичну доктрину Просвітництва, прагнув розширити фактичну базу соціально-політичної теорії, описати причини, що викликають зміни в законодавстві і правах, і, узагальнивши нагромаджені факти і дані, виявити закони історії. Запозичуючи ідею природного становища, Шарль Монтеск'є відкидає раціоналізаторські конструкції, в яких утворення держави випливало з вимог природного права. Не сприйняв Шарль Монтеск'є і саме поняття суспільного договору. Виникнення політично організованого суспільства розглядалось як історичний процес. Держава і закони появляються в процесі війни. Не маючи достатніх фактів і даних, щоб сформулювати загальну теорію походження держави, Шарль Монтеск'є намагається пояснити процес утворення держави, аналізуючи те, як зароджувались конкретні соціальні і правові інститути. Потім - в історичному нарисі "Міркування про причини величі і падіння римлян" (1734 р.) , сама назва якого свідчить не про просту розповідності, а про прагнення виявити найважливіші закономірності римської історії. Вони визначаються насамперед політичним ладом величезної держави, в якому республіка забезпечувала процвітання стійких цивільних патріотичних чеснот, а в змінила її імперії наростала поневолення самих римлян, що призвела за собою занепад таких чеснот, що разом з іншими обставинами довело Римська держава до краху в тривалих війнах з варварізірованнимі народами.. У результаті двадцятилітнього вивчення історії законодавства з'являється головна його робота - книга "Про дух законів" (1748 р.). Ця книга зробила Ш. Монтеск'є одним з авторитетніших класиків у всесвітній політичній і правовій думці. Ідеологи абсолютизму і церкви, навпаки, піддали її різкій критиці. Книга "Про дух законів" відразу потрапила до "Індексу заборонених книг". У відповідь на критику Монтеск'є пише роботу на її "захист".
Головна тема правової теорії Монтеск'є й основна цінність, що відстоюється в ній, - політична свобода. До необхідних умов забезпечення цієї свободи належать справедливі закони і відповідна організація державності.
Уроботі "Про дух законів" автор шукав "дух законів", тобто закономірного уявлення про розумну природу людини, природу речей. Прагнув осягнути логіку історично мінливих позитивних законів та фактори і причини, які їх породжують.
Монтеск'є усвідомлює у своїх політико-правових вченнях, що історичний розвиток суспільства являє собою результат складної взаємодії об'єктивних і суб'єктивних причин. Мета книги "Про дух законів" була одна, заявляв Ш. Монтеск'є, - показати "тріумф моралі над кліматом".
Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства - це проблема, головним чином, політична і правова, а не соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму означала розумну організацію держави і забезпечення режиму законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, "є право робити все, що дозволено законами". Ідеал свободи він пов'язував із розглядом існуючих форм держави. Він розрізняв три види правління: 1. Республіка (демократія й аристократія). 2. Монархія. 3. Деспотія.
Монтеск'є вважав, що республіка - характерна для невеликих держав, типу полісів. Монархія - для держав середньої величини. Деспотія - для великих імперій. У роботі "Про дух законів" Монтеск'є теоретично обґрунтовував, що республіка може бути і на великій території. Це може відбутися лише в тому випадку, коли республіканське правління буде поєднане з феодальним устроєм держави.
Свої суспільно-політичні погляди виклав в романі «Перcькі листи». Шарль Монтеск'є створив першу розгорнуту політичну доктрину Просвітництва, прагнув розширити фактичну базу соціально-політичної теорії, описати причини, що викликають зміни в законодавстві і правах, і, узагальнивши нагромаджені факти і дані, виявити закони історії. Запозичуючи ідею природного становища, Шарль Монтеск'є відкидає раціоналізаторські конструкції, в яких утворення держави випливало з вимог природного права. Не сприйняв Шарль Монтеск'є і саме поняття суспільного договору. Виникнення політично організованого суспільства розглядалось як історичний процес. Держава і закони появляються в процесі війни. Не маючи достатніх фактів і даних, щоб сформулювати загальну теорію походження держави, Шарль Монтеск'є намагається пояснити процес утворення держави, аналізуючи те, як зароджувались конкретні соціальні і правові інститути. Потім - в історичному нарисі "Міркування про причини величі і падіння римлян" (1734 р.) , сама назва якого свідчить не про просту розповідності, а про прагнення виявити найважливіші закономірності римської історії. Вони визначаються насамперед політичним ладом величезної держави, в якому республіка забезпечувала процвітання стійких цивільних патріотичних чеснот, а в змінила її імперії наростала поневолення самих римлян, що призвела за собою занепад таких чеснот, що разом з іншими обставинами довело Римська держава до краху в тривалих війнах з варварізірованнимі народами.. У результаті двадцятилітнього вивчення історії законодавства з'являється головна його робота - книга "Про дух законів" (1748 р.). Ця книга зробила Ш. Монтеск'є одним з авторитетніших класиків у всесвітній політичній і правовій думці. Ідеологи абсолютизму і церкви, навпаки, піддали її різкій критиці. Книга "Про дух законів" відразу потрапила до "Індексу заборонених книг". У відповідь на критику Монтеск'є пише роботу на її "захист".
Головна тема правової теорії Монтеск'є й основна цінність, що відстоюється в ній, - політична свобода. До необхідних умов забезпечення цієї свободи належать справедливі закони і відповідна організація державності.
Уроботі "Про дух законів" автор шукав "дух законів", тобто закономірного уявлення про розумну природу людини, природу речей. Прагнув осягнути логіку історично мінливих позитивних законів та фактори і причини, які їх породжують.
Монтеск'є усвідомлює у своїх політико-правових вченнях, що історичний розвиток суспільства являє собою результат складної взаємодії об'єктивних і суб'єктивних причин. Мета книги "Про дух законів" була одна, заявляв Ш. Монтеск'є, - показати "тріумф моралі над кліматом".
Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства - це проблема, головним чином, політична і правова, а не соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму означала розумну організацію держави і забезпечення режиму законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, "є право робити все, що дозволено законами". Ідеал свободи він пов'язував із розглядом існуючих форм держави. Він розрізняв три види правління: 1. Республіка (демократія й аристократія). 2. Монархія. 3. Деспотія.
Монтеск'є вважав, що республіка - характерна для невеликих держав, типу полісів. Монархія - для держав середньої величини. Деспотія - для великих імперій. У роботі "Про дух законів" Монтеск'є теоретично обґрунтовував, що республіка може бути і на великій території. Це може відбутися лише в тому випадку, коли республіканське правління буде поєднане з феодальним устроєм держави.