Благо. Корисність благ. Закон спадної граничної корисності.
Благо — все те, що здатне задовольняти людські потреби. Неекономічні блага
надаються людині природою у необмеженій кількості. Економічні блага — це
блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій
кількості. Товар — це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини
і використовується для обміну (купівлі— продажу на ринку).
У класиків корисність товару - це споживча вартість, об'єктивна, абстрактна
якістю будь-якого товару або послуги, безвідносно до потреб конкретної
людини. Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття
чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує
ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від
споживання того чи іншого товару або послуги.
Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності
останньої одиниці товару для споживача (К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е.
Бем-Баверк, Г. Гессен, В. Парето). Відповідно до маржиналістських поглядів
суб'єктивна цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто
наявного запасу, та ступеня насиченості потреби в них. Потреба в нових
одиницях блага зі збільшенням їх числа поступово насичується. Тому в міру
збільшення споживання кожної нової одиниці блага ступінь насиченості
збільшується, а корисність кожної наступної додаткової одиниці блага
зменшується. Остання одиниця товару, що споживається суб'єктом, має для
нього найменшу корисність. Отже, цінність блага певного виду визначається
корисністю граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу
потребу суб'єкта. Цей стійкий взаємозв'язок між вказаними економічними
явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності.