Прийменник в проф. мовленні. Вживання прийменника по-
Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника
і виражає зв'язки між словами в реченні.
Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові
відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями
іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію:
занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від.
1. У складних прислівниках з іншими частинами мови: а) з іменниками: по
можливості, по суті, по батькові; б) з прикметниками: по-господарськи, по-
дружньому, по-українськи;
в) із займенниками: по-нашому, по-своєму; г) із числівниками : по троє, один по
одному, по-друге. 2. З іменниками у місцевому відмінку і вживається: а) зі
значенням мети: послали по інструктора, пішли по воду; б) зі значенням місця чи
напрямку, де відбувається дія: пляма розповзлася по стелі, трансляція по
телебаченню; в) зі значенням певних стосунків, взаємин: товариш по парті, дядько
по батькові; г) зі значенням місця поширення дії: розпорядження по фабриці,
чеканник по міді; д) зі значенням розподільності: усі делегати отримали по
подарунку, жінкам подарували по букету квітів. 3. З прикметниками: по чайній
ложці, по зеленій поверхності . 4. Із займенниками: по їхньому будинку, по цьому
місцю. 5. З числівниками: отримати по десять балів, по дві пропозиції.