Криза дипломатії французького абсолютизму до 1789 р.
Головною основою французької дипломатії другої половини XVIII століття був французько-австрійський союз 1756 р., що скріпляє браком спадкоємця престолу (майбутнього Людовика XVI) з австрійською принцесою. Спочатку цей союз повинен був прикрити тил Франції з боку австрійських володінь і від нападу Пруссії і дати можливість кинути всі французькі сили на боротьбу з Англією за колонії. В період Семирічної війни 1756 — 1763 рр. французький двір із-за сімейних зв'язків з Австрією поставляв для неї дуже багато війська і гроші і тим ослабив власну країну. Австрія зробила Францію знаряддям своєї політики. Помилки династичної дипломатії Людовика XV сприяли перемозі Англії в Семирічній війні і втраті Францією Канади і інших колоній. «Австрійська система», яку приписували ненависній «австрійці» — королеві, — викликала жорстокі нападки з боку буржуазії. Остання бачила в Австрії свого ворога і сподівалася в майбутньому підкорити австрійські Нідерланди. Союз з Австрією почав різко суперечити інтересам французької буржуазії і приніс Франції одні невдачі.
Другою основою французької зовнішньої політики був союз з Іспанією: він направлений був проти колоніального переважання Англії. Цей союз був популярніший, ніж австрійський. Але буржуазія дивилася і на нього, як на дань династичним інтересам. По самій формі те був «фамільний договір» між іспанською і французькою гілками Бурбонської династії. До того ж французькі королі не прагнули використовувати цей союз, щоб добитися полегшення ввезення французьких товарів в іспанські колонії, що зробило б «фамільний договір» вигіднішим для буржуазії. Письменники, що критикували дипломатію французької монархії, з погляду інтересів буржуазії (Маблі, Фавье, Мірабо і ін.), обурювалися на те, що загальне безсилля французької монархії, обмеженої фінансовою і політичною кризою, робило її нездібною до рішучої зовнішньої політики і підтримки престижу Франції.
Не дивлячись на ослаблення монархічної Франції, боротьба між нею і Англією за торгове і колоніальне переважання залишалася до 1789 р. головним питанням міжнародної політики.
Французька монархія вимушена була итти на поступки Англії, не дивлячись на частковий успіх, досягнутий в 1778 — 1783 рр., коли Франція і Іспанія допомогли Сполученим штатам відстояти свою незалежність. Найбільш значною з поступок на користь Англії, зроблених в цей час французькою дипломатією, була торгова угода 1786 р. Він полегшив широкий доступ до Франції британським мануфактурним виробам, підривав французьку промисловість, але був вигідний дворянам-землевласникам. У ті ж роки, дуже слабка для самостійної боротьби з Англією, Франція зближувалася з Росією. Вона перестала підтримувати Туреччину проти Росії і торговою угодою 1787 р. закріпила за собою всі вигоди від торгівлі з новими росіянами чорноморськими портами. Торгова угода 1787 р. з Росією була єдиним крупним успіхом французької дипломатії напередодні революції. Нарешті, французьке купецтво добилося від Туреччини доступу в Червоне море і розвернуло свої операції в Єгипті а шляхах до Індії. Таким чином, на Близькому Сході Франції вдалося ще зберегти свою торгову гегемонію, але Англія наполегливо її підривала.
У 1787 — 1788 рр. міжнародному престижу Франції був завданий відомого удару. Французька монархія унаслідок свого фінансового і політичного безсилля відмовилася виконати союзні зобов'язання по відношенню до Голландії. Ще в 1785 р. Франція уклала союз з Голландією проти Англії і Пруссії. У той час в Голландії захопила владу ворожа Англії буржуазна партія «патріотів». Але в 1787 р. прусські війська вторглися до Голландії і відновили правління дворян і придворної партії, які були прихильниками союзу з Англією і Пруссією і знаходили підтримку серед частини голландської буржуазії, зв'язаної торговими відносинами з німецькими державами. Відмова Франції надати допомогу Голландії проти прусської інтервенції була безперечною невдачею французької дипломатії і виявила перед всією Європою її безсилля. Успіх прусської інтервенції підпорядкував Голландію впливу Англії і Пруссії. Вже в 1788 р. Англія, Пруссія і Голландія уклали військовий союз — потрійну лігу — проти Росії, Франції і Австрії. Напередодні революції 1789 р. ця англо-прусско-голландская ліга, що підтримувала Туреччину і Швецію, була найсильнішим угрупуванням держав. Їй протистояли розрізнені союзи — Австрії з Росією і Франції з Австрією і Іспанією.