6)Шви́дкість о́бігу гро́шей — кількість разів за рік, коли грошова одиниця, що
перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг. Швидкість обігу
грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей
(гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і
послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Виходячи з відомого рівняння
обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V
= PQM де V — швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та
послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної
формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана
з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено
пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті. На швидкість обігу грошей
діють різнопланові чинники: а) ті з них, що визначають платоспроможний попит.
Якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей інтенсифікується, а
грошовий обіг прискорюється. б) глибина поділу суспільної праці. Чим глибший
поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і
купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу;в) на швидкість
обігу грошей суттєво впливають величина і швидкість руху товарних потоків на
стадії обміну, розвиток ринкових зв’язків, кредиту та збалансованість ринку та
ін.;г) зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період
нагромадження вартостей, чим прискорює повернення грошей в обіг; д) певний вплив
на швидкість обігу грошей справляє розвиток економічної інфраструктури:
транспорту, торгівлі, банківської справи тощо