Необхідність і суть грошово кредитної політики
Для проведення грошово-кредитної політики центральні банки використовують
різноманітні інструменти. Їхні види залежать від ступеня відкритості економіки
тощо.До інструментів прямого впливу належать:-механізми готівкової емісії;-пряме
обмеження банківських кредитів для окремих банків чи позик;-регламентування умов
видачі конкретних видів кредиту.Ці інструменти називають ще вибірковими, або
селективними , оскільки вони спрямовані на регулювання окремих форм
кредиту(іпотечний, споживчий) або кредитування окремих галузей.Загальні
(непрямі) інструменти грошово-кредитної політики впливають на ринок позикових
капіталів загалом та на операції всіх комерційних банків.Найважливішими
є:операції на відкритому ринку, резервна норма, облікова ставка. Операції на
відкритому ринку полягають у купівлі (продажі) центральним банком цінних паперів
(державних облігацій,казначейських векселів, депозитних сертифікатів
центрального банку)в комерційних банків і населення.Резерви ком. банків
зростають, відповідно, надаючи ці надлишкові резерви у позику, банки збільшують
пропозицію грошей у країні.Збільшення грошової пропозиції проводять для
стимулювання ділової активності.Норма обов’язкового резервування-це частина
залучених коштів ком. банків, які повинні зберігатися на рахунках у центральному
банку. Вона покликана слугувати засобом страхування ліквідності банківських
установ та є одним з найпотужніших і найжорсткіших інструментів непрямого
регулювання грошової пропозиції.Облікова ставка-офіційна ставка центрального
банку.Іншими словами, офіційна облікова ставка- це плата, яку знімає центральний
банк у разі купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів
оплати за ними.Офіційна обікова ставка є базовою і слугує орієнтиром для
ринкових ставок.