Бре́ттон-Ву́дська система — створена після ІІ Світової війни міжнародна
валютна система, в якій регулювалися валютні курси. МВФ сприяв стабілізації
валютних курсів, а золото і долар використовувалися як міжнародні валютні
резерви. Валютна система отримала таку назву від міста Бреттон Вудс (США), в
якому на конференції 1944 року було заключено відповідну угоду. Держави, що
брали участь в ній, зобов'язалися сприяти тісному валютно-політичному
співробітництву в ім'я забезпечення збалансованого і безперешкодного розвитку
міжнародної торгівлі. Основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи, які
закріплювалися у Статуті Міжнародного валютного фонду, такі: функції світових
грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використання у міжнародних
фінансах і його регулятивна роль суттєво зменшувалися; у ролі міжнародних
платежів використовується нарівні із золотом — долар США. резервні (ключові)
валюти обмінювалися на золото та ін. Причини кризи Бреттон-Вудської валютної
системи: Нестійкість та суперечності економіки; Посилення інфляції, яка
негативно впливало на світові ціни та конкурентну здатність фірм, та заохочувала
спекулятивні переміщення «гарячих» грошей; Нестабільність платіжних балансів;
Невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому
співвідношенню сил на світовій арені; Активізація ринку євро, долара;
Дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій..