Ямайська вал́ютна система (система плаваючих валютних курсів) — сучасний стан
у розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин, пов'язаний із рішенням МВФ у
м. Кінгстон (Ямайка,1976). Ця система передбачає відмову від ряду принципів
Бреттон-Вудської валютної системи, передбачаючи повну демонетизацію золота
(відмову від золотого стандарту) і остаточний перехід до використання як
світових грошей виключно національних валют та міжнародних розрахункових одиниць
— СПЗ, які випускає МВФ. Основні принципи Ямайської системи: відмова від
встановлення офіційної ціни на золото і золотих паритетів; припинення розміну
доларів на золото; дозвіл купівлі-продажу золота за ринковими цінами; право
вибору країнами будь-якого режиму валютного курсу; визнання плаваючих валютних
курсів на підставі ринкових механізмів (вільна торгівля валютою); надання
повноважень МВФ з нагляду за валютною політикою країн-членів. Важливою ознакою
механізму нової системи є запровадження "плаваючих" валютних курсів національних
грошових одиниць. Така система має два протилежні аспекти. З одного боку, вона
надає валютним відносинам гнучкості, забезпечує можливість ефективно реагувати
на постійні зміни співвідношень у вартості національних валют, точніше відбиває
внутрішній
стан економіки окремих країн загалом і платіжного балансу зокрема. З іншого
боку, коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних зв'язків,
породжують спекулятивні операції. У цьому зв'язку Кінгстонською угодою
передбачено збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень
завдяки здійсненню відповідних операцій на валютному ринку. Одна з істотних
особливостей Ямайської валютної системи полягає у тому, що вона розвивалася на
принципах поліцентризму, або валютного
"плюралізму", тобто взаємодії у межах єдиної системи локальних (регіональних)
валютних структур. Підпорядковуючись загальним принципам, що визначаються МВФ,
регіональні валютні структури водночас розвиваються і на власних функціональних
засадах.