Натуралістична теорія склалася як результат досліджень класиків економічної
теорії А.Сміта (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823). Суть натуралістичної теорії
кредиту характеризують такі положення: об´єктом кредиту стає тимчасово вільний
капітал у вигляді натуральних матеріальних цінностей, які можуть бути позичені
одним учасником економічних відносин іншому. Тобто кредитуванню підлягають
негрошові ресурси; кредит - це рух лише натуральних благ, тому кредитуванню
підлягають лише існуючі в даному суспільстві цінності. Тому кредит є способом їх
перерозподілу; позичковий капітал ототожнювався з реальним капіталом, тобто з
капіталом у речовій формі; кредит здатний виконувати лише пасивну пере-
розподільчу функцію. Тому пасивні операції нібито є первинними порівняно з
активними; банки виступають лише посередниками у кредиті, їх роль зводиться
спочатку до акумулювання вільних коштів, а потім до їх розміщення у позику. За
уявленнями А.Сміта, об´єктом кредиту є не позичений капітал, а капітал у речовій
формі. Гроші тут позичаються лише як технічний засіб перенесення реального
капіталу від одного економічного агента до іншого для використання фактично
наявного капіталу. Кредит не створює реального капіталу, він тільки визначає, як
цей капітал буде застосований при цьому. На думку А.Сміта, кредит залежить від
виробництва. Банківські операції можуть сприяти розвитку виробничої діяльності
не збільшенням капіталу, а його перетворенням на активний і продуктивний
капітал, чого не сталося б за відсутності банків. Отже, не визначаючи важливої
ролі комерційних банків у формуванні кредиту і активної участі кредитних
відносин у сприянні розвитку розширеного суспільного відтворення, прихильники
натуралістичної теорії кредиту переважаючу роль відводили перерозподілу
матеріальних цінностей в натуральній формі. Водночас, цей підхід мав багато
суттєвих недоліків. Зокрема: не до кінця було з´ясовано особливості позичкового
капіталу та його відмінності від реального капіталу; нагромадження позичкового
капіталу помилково розглядалося як відображення реального капіталу;