Монетаристи, на відміну від кейнсіанців, теорія яких була спрямована на
боротьбу з безробіттям та економічним спадом за допомогою «накачування попиту»,
головну увагу зосередили на подоланні інфляції, що виникла у 70-х рр. ХХ ст..
Монетаристи, відводячи грошам провідну роль, запропонували свої підходи та
методи грошово-кредитного регулювання. На думку монетаристів, ринкова система
забезпечує високий рівень саморегулювання, їй притаманна внутрішня стійкість,
тому втручання у її функціонування є шкідливим і спричиняє порушення гармонії та
посилює нестабільність системи. Тобто монетаристи є прихильниками вільного
ринку. Базовим рівнянням монетаристів є рівняння обміну: M*V=P*Q. На думку
монетаристів, зміна пропозиції грошей є головним чинником, від якого залежить
попит на всі види активів і поточний обсяг виробництва та ціни. І вона в
кінцевому підсумку прогнозовано змінює номінальний ВВП. Грошово-кредитне
регулювання монетаристи пропонують провадити шляхом стабілізації не процентних
ставок, а темпів зростання пропозиції грошей. Монетаристська теорія сьогодні є
популярною на практиці.