Аспекти аналізу регіональної економіки. Територіальна структура є важливим
об'єктом дослідження регіональної економічної системи. Це стрижнева категорія
геопросторової організації господарства регіону і країни, яка охоплює основні
економіко-територіальні поняття, зокрема наявність і взаємопов'язаність форм
територіальної організації розміщення праці і капіталу загалом. Розселення,
праця і капітал як територіальна економічна система — це функціональне поєднання
елементів чинників виробництва, зосередження і розміщення яких зумовлене
природними умовами або суспільними потребами.Територіально-комплексний аспект
враховує взаємодію галузей сфери ви-тва,послуг,управління як єдиної ек си-
ми,виявлення пропорцій ви-тва й споживання рівнів ек розвитку населених пунктів
і територій,внутр-регіонального і міжрегіонального обміну. Він дає
змогу:розкривати продуктивні можливості території;висвітлювати рівень поділу
праці;виявляти рівень збалансованості та оптимізації пропорцій. Територіально-
галузевий аспект дає змогу обґрунтувати спеціалізацію виробництва окремих
регіонів — переважаючий розвиток виробництва певних видів продукції або
виконання відповідних національно-господарських функцій з урахуванням
найефективнішого використання сприятливих природних і економічних умов району та
раціональної участі в територіальному поділі праці. Територіально-ефективний
аспект--Пов'язаний з такими поняттями:ефект — загальний результат, отриманий
внаслідок використання загальних засобів за певний період часу;продуктивність —
одиничний результат, отриманий як віддача одиниці задіяної праці чи капіталу за
одиницю часу;ефективність —;індекс продуктивності;економічне зростання.До
соціального ефекту належать:збільшення обсягу, вдосконалення структури
індивідуального споживання матеріальних благ і послуг;поліпшення забезпеченості
майном і комунальними послугами;розвиток структури, повноти задоволення
послугами індивідуального та колективного споживання; ї поліпшення умов безпеки
праці;зниження захворюваності, продовження середньої тривалості життя;збільшення
вільного часу працівників;підвищення рівня культури й освіти населення,
кваліфікації працівників;збереження і впорядкування довкілля та ін.