Мікроекономічний район України В основі мікроекономічного районування є
виділення простих, немасштабних територіально-господарських утворень. Такі
не¬великі, територіально єдині господарські системи називають мікрорайонами.
Процес мікроекономічного районоутворення відбувається об'єктивно за такими
напрямами: >локальним, коли окреме підприємство збільшує свої масштаби за
рахунок здійснення капіталовкладень, збільшення потуж* ностей, кількості
зайнятих, обсягу виробництва продукції, ство¬рення корпорації, об'єднання тощо;
Ь територіальним, коли підприємства розміщуються по те¬риторії, використовують
спільну виробничу, транспортну та іншу інфраструктуру, працю населення
території, об'єктивно формуються ринки реалізації продукції у малих, середніх і
вели¬ких населених пунктах, центри управління обсягом товарів, капі¬талів і
праці у відповідних населених пунктах, встановлюються мелісі адміністративного
впливу відповідного центру на відповід¬ну територію з урахуванням економічного і
соціального тяжін¬ня навколишніх населених пунктів до їх центрів. На основі
таких критеріїв визначаються межі територіальної господарської системи,
центральному населеному пункту надають функції адміністративного центру даного
мікроекономічно го району. Мікроекономічне районування — це науково обґрунтови
ний поділ країни на мікрорайони з мелісами територіальна адміністративної
приналежності за критеріями об'єктиб ного виробничого, соціального,
інфраструктурного районо-утворення. У сучасній Україні налічується 448 міст, 897
селищ міського типу, 28775 сільських населених пунктів. На їх основі виділено
490 моноадміністративних районів і 121 моноадміністративний район у містах.
Мікроекономічне районування має два рівні: ^>моно адміністративне і
полійдміністративне