Мікроекономічні райони України. Мікроекономічне районування — це науково
обґрунтований поділ країни на мікрорайони з мелісами територіальна
адміністративної приналежності за критеріями об'єктивного виробничого,
соціального, інфраструктурного районутворення. У сучасній Україні налічується
448 міст, 897 селищ міського типу, 28775 сільських населених пунктів.
Мікроекономічне районування має два рівні: моноадміністративне і
поліадміністративне.Моноадміністративний мікроекономічний район--Центр
мікроекономічщго району — мікрополіс з ознаками промислового Центру.Межі
мікроекономічпого району — територіально-адміністративний район області.
Поліадміністративний мікроекономічний--центр— мікрополіс з ознаками промислово-
трапспортного вузла.Межі мікроекономічпого району — два і більше територіально-
адміністративні райони області.Територіальна економічна система характеризує
територіальний поділ праці, який склався історично на основі наявних тут
ресурсів та потреб виробництва продукції. Здебільшого підприємства розміщені на
тих ділянках території, де є необхідні мінерально-сировинні ресурси для
переробки, джерела енергії, води, праці, споживання тощо. Ознаки
моноадміністративного мікроекономічного району (один адміністративний район):
спільність території; однорідність природи, господарства і культури; єдиний
управлінський орган; власний бюджет; спеціалізація і структура
виробництва.Ознаки поліадміністративного мікроекономічного району (два і більше
адміністративних райони): спільність території; галузева районотворча роль;
внутрігалузевий поділ праці; У наявність промислово-транспортного центру і
вузла; соціально-економічне тяжіння території двох і більше районів до
промислово-транспортного центру і т. ін..
#39 наукові види раціонального природокористування Однією з форм взаємодії
системи «людина природа» є природокористування як сфера господарської діяльності
людини..Предметом взаємовідносин системи «людина природа» є атмосфера повітря,
водні ресерси, земельні ресурси, надра, біоресурси,відходи. Природокористування-
система виробничих відносин людини і природи з метою використання речовини
природи для задоволення потреб відтворення виробництва і життя. У економічній
літературі сформувалося декілька напрямів дослідження економічних питань
природокористування: 1.аналізуються особливості сучасних взаємозв*язків між
природою та економікою,роль людини і природи у циз зв*язках. 2.проводиться пошук
оптимальних економічних механізмів національного природокористування.
Здебільшого еколого-економічна теорія розглядала: -економічну структуру
природокористування як сукупність виробничих відносин суспільства -форму
дармових благ природи та повне абстрактування від їх економічної а отже
вартісної сутності +систему економічних оцінок природних ресурсів +рентнй підхід
до економічної оцінки природних ресурсі, що дає змогу враховувати відносну
цінність дефіцитних природних ресурсів. Економісти схильні вважати що об*єктом
природокористування є два види капіталу: *створений людиною капітал *природний
капітал Кожен з названих видів капіталу має свої особливості і значення в
системі виробництва. Отже,утворений внаслідок самоорганізуючих процесів у
природі, цей капітал відіграє подвійну роль; Бере участь в здійсненні виробничої
функції економіки Забезпечує відтворення природи через обмінні процеси енергією
і речовиною в межах локальної території. Незріла потреба дослідити проблеми
екологічної збалансованості природокористування під кутом зору його просторово-
економічної структури . це дасть змогу об*єднати предмет макроекономічних
досліджень з відповідними просторово економічними дослідженнями і забезпечить
адекватність біофізичних та економічних критеріїв стійкості на меза- та
макрорівні.