Підходи і проблеми економічного районуванняПід економічним райо¬ном слід
розуміти певну територію, на якій господарське життя загалом чи певна група
господарських явищ зв'язана певною за¬кономірністю: коли встановлюють
закономірність для цілого гос¬подарського життя даної території, то
обґрунтовується якийсь інтегральний район, а коли встановлюється такий зв'язок
для певної групи явищ, то мова повинна йти про якийсь спеціальний район.З іншого
боку учені дискутують з приводу природно-історич¬ного і економічного
районування. Прикладом природно-історич¬ного районування може бути виділення меж
території за ознака¬ми кліматичних умов, якісних характеристик ґрунтів тощо.
Еко¬номічне районування пропонується здійснювати лише на основі господарських
зв'язків. Також є думки щодо змішаного, тобто природно-економічного районування.
Своєю чергою є спроби обґрунтувати відмінності в самому економічному
районуванні, тобто виділяти генетичні і статичні райони Економічне районування —
обґрунтований науковий поділ країни на економічні райони, що сформувалися
історично або формуються у процесі розвитку продуктивних сил на основі поділу
праці. Територіальне таксонування. Для такої систематизації вико¬ристовують
поняття "таксон", тобто якусь територіальну оди¬ницю з тими ознаками, які вивчає
дослідник. Своєю чергою таксонування — це методичний прийом, який дає змогу
виділити елементи простору з чіткими класифікаційними і типологічними рисами.
Виділяють таксони природно-територіальні, економічно-територіальні,
адміністративно-територіальні. Природно-територіальні таксони.Найпоширенішими
таксонами є >ареал, >зона, >басейн Територіально-економічне таксонування. В
основі територі¬ально-економічного таксонування є територіальна структура
концентрації і розміщення праці й капіталу. Внаслідок поглиблення поділу праці
та концентрації капіталу сформувалися певні види поселень із власними
виробничими функ¬ціями, які є елементами територіальної організації виробництва:
село, селище — населений пункт чисельністю до 1000 осіб, мікрополіс (мале
місто) — населений пункт чисельністю до 50 тис. осіб, -> мезополіс (середнє
місто) — населений пункт чисельністю до 500 тис. чол., макрополіс (велике місто)
— населений пункт чисельністю 0,6—5 млн. осіб, -> мегаполіс (дуже велике місто)
— населений пункт чисельні¬стю 6 — 15 млн. осіб., Територіально-
адміністративне таксонування. Природні і економічні територіальні таксони є
складовими еле¬ментами складнішої таксономічної одиниці під назвою
територі¬ально-адміністративний район (регіон). * Територіально-адміністративний
район (регіон) — ча¬стина територіального простору, яка має населений пункт з
наданими йому адміністративними функціями, наповне¬на природними і
господарськими елементами, що значно відрізняють її від інших територіальних
систем і яка ха¬рактеризується єдністю, взаємозумовленістю складових елементів і
цілісністю.
# 48. Підходи регіонального управління і регулювання …Механізм регіонального
управління господарськими і соціаль¬ними процесами має бути адекватний
механізмові регіонального розширеного відтворення. Це означає, що регіональна
система управління економікою повинна бути сформована за такою ло¬гічною
схемою:1.глибоке пізнання і усвідомлення дії об'єктивних економіч¬них законів,
розуміння їхніх вимог для пристосування до них функ¬ціонування управлінської
системи;2.вимог об'єктивних, економічних і соціальних законів правової бази
стимулювання ефективності виробництва, раціонального використання усіх видів
ресурсів, соціального захисту незахищених верств населення тощо;3.відповідно до
виробничих, соціальних, ринкових, фінансо¬вих, економічних і інших проблем
створити адекватні структури регіонального управління, які повинні забезпечити
ефективне (функ¬ціонування механізму регіонального розширеного
відтворення.Висвітлена логічна схема формування регіональної системи уп¬равління
економікою випливає із завдань, що їх має вирішувати регіон через механізм
розширеного відтворення, а саме виробницт¬во регіонального продукту для
задоволення життєво необхідних потреб населення регіону. Важливим принципом
побудови моделі регіонального управ¬ління є розподіл зайнятих і незайнятих за
джерелом фінансуван¬ня: з власних прибутків; з бюджету регіону чи держави.Чим
більший обсяг створеного регіонального продукту і чим менша частка потрібна для
відтворення сфери виробництва, тим більша частина може бути використана для
відтворення невироб¬ничої сфери послуг, соціального захисту і підтримки людей,
які не працюють. Регіональний капітал — трудовий, основний і оборотний; ♦
регіональний продукт — товари, послуги, роботи; регіональний бюджет — дохідна і
витратна частини. Об'єкти управління значною мірою визначають типи управлінських
функцій і відповідних структур. 1.регіональний капітал є об'єктом власності,
при¬належністю певного суб'єкта. Власник капіталу, особливо при¬ватного,
зацікавлений в раціональному використанні оборотно¬го капіталу, ефективному
використанні трудового капіталу та оновленні і якісній роботі основного
капіталу. Результатом ефек¬тивного використання усіх видів капіталу є
самодостатній рівень прибутку і його зростання, що приводитиме до самозростання
капіталу. Звісно, що даний об'єкт управління, тобто капітал, потребує
самоуправління з боку його суб'єкта.2.регіональний продукт, тобто товари,
послуги, ро¬боти, є результатом функціонування приватного і неприватного
капіталу й об'єктом інтересу не лише робітників, а й споживачів регіону, які
зайняті в управлінні і які незайняті взагалі. Виробник-власник зацікавлений у
прибутку, найманий виробник — у заробітній платні, а інші споживачі — у товарах,
послугах, робо¬тах, якими задовольняють свої потреби. Власник продукту відчу¬жує
його на ринку через продажу, щоб відшкодувати виробничі затрати й отримати
чистий дохід а споживач принити свої виробничі чи соціальні потреби. На ринку
зустрічають¬ся інтереси виробника і споживача, де вони можуть збігатися або
розходитися. На ринку діють вимоги закону товарообміну, що їх повинен урахувати
власник капіталу в своїй системі самоуправ¬ління і суб'єкт територіального
управління у системі соціально¬го захисту і підтримки малозахищених верств
населення. У ру¬хові регіонального продукту від виробника до споживача діє
ме¬ханізм ринкового управління, важелі якого в руках як суб'єктів
самоуправління, так і органів територіального управління. Узгод¬жені і
взаємодоповнювальні дії цих двох суб'єктів і рівнів управ¬ління неминуче
сприятимуть реалізації інтересів виробників і спо¬живачів. Йдеться про
узгодженість задіяння важелів для стиму¬лювання обсягів, структури і якості
товарів, робіт і послуг у сфері виробництва та задіяння важелів для зростання
рівня платосп¬роможності споживачів і стимулювання споживчого попиту в регіоні.
3.регіональний бюджет, тобто основний територі¬альний фінансовий документ є
інструментом управління відтво¬рення і функціонування сфери послуг і соціального
захисту ма¬лозабезпечених верств населення. Формування бюджету, тобто його
дохідної частини, пов'язане відносинами зі сферою вироб¬ництва, сферою послуг,
власниками різних видів майна, діяль¬ності тощо. Фактично формування дохідної
частини бюджету регіону є процес територіальний і пов'язаний з розподілом для
бюджету прибутків підприємств, власників капіталу у вигляді податків, платежів
за майно та інше. Для вирішення питань відтво¬рення і функціонування сфери
послуг, соціальної підтримки не¬зайнятих важливою є проблема розподілу дохідної
або витратної частини регіонального бюджету. Це теж процес територіальний і
пов'язаний з життєзабезпеченням об'єктів соціальної інфраструк¬тури та
відповідним рівнем життя населення молодшого і стар¬шого від працездатного віку.
З цього випливає, що регіональний бюджет є об'єктом територіального управління і
прямою функ¬цією органу регіонального управління.