Політика самоуправління і ефективності підприємстваФундаментальні основи
ринку показують, що економічна сво¬бода виробника і споживача є неодмінним
атрибутом початку дії ринкових сил. Економічна свобода потребує лібералізації
повед¬інки виробників і споживачів та найголовнішого показника рин¬ку — ціни.
Одним із способів лібералізації є зняття контролю за цінами для того, щоб ціни
могли вільно коливатися залежно від співвідношення попиту й пропозиції. Другий
спосіб лібералізації — це скасування міжнародних торговельних бар'єрів для того,
щоб підприємства мали змогу вільно здійснювати експорт¬но-імпортні операції.
Але, мабуть, найважливіший момент про¬цесу лібералізації — це надання
підприємствам права змінювати профіль своєї діяльності, навіть якщо це
призводить до жорсткі¬шої конкуренції у сфері економіки. Сутність політики
самоуп¬равління підприємства зводиться до того, що підприємство має мати
можливість діяти так, як йому підказують зіставлення світо¬вої ціни на його
продукцію з ринковою собівартістю виробницт¬ва. Політика підприємства може мати
три сценарії. Три сценарії політики підприємства 1.якщо світова ціна і виробнича
собівартість його продукції забезпечують йому мінімальний прибуток, то
підприєм¬ство зберігатиме цей стан виробництва і шукатиме шляхів зниження
собівартості; 2. якщо світова ціна і собівартість виробництва продукції
за¬безпечують йому від'ємну рентабельність, тобто збит¬ковість, воно неминуче
проводитиме політику зниження собівартості, зміни виду продукції, зміни профілю
вироб¬ництва і т. ін., тобто поки не вийде зі стану збитковості; 3.якщо світова
ціна і ринкова собівартість виробництва про¬дукції забезпечують йому достатній
прибуток, воно не¬минуче шукатиме можливість здійснення капіталовкладень у
розширення виробництва, ринків збуту продукції для зро¬стання його прибутків.
Свою економічну політику підприємство формує з оцінки співвідношення ринкових
цін і граничних затрат. За ринкових умов підприємство здатне реалізувати свою
про¬дукцію тільки за наявності покупців, які з'являються лише в тому разі, якщо
продукція підприємства справді має попит на ринку. Підтримувати і розширювати
виробництво підприємство може за умов своєї кредитоспроможності та інвестиційної
привабливості. Тому політика підприємства з погляду його внутрішньої
реорган¬ізації і пристосованості до ринку неодмінно має бути спрямована: по-
перше, на створення відділу маркетингу, який проводить аналіз ринку через
вивчення ставлення покупців до їхньої про¬дукції; по-друге, на створення
ресурсів для здійснення капітало¬вкладень у розширення чи реконструкцію діючих
потужностей, запровадження нових технологій, нових видів продукції, підви¬щення
рівня гнучкості виробництва тощо;по-третє, на забезпечення нормального
функціонування си¬стеми гарантійного та іншого обслуговування і внутрішнього
тех¬нічного контролю для скорочення обсягів браку; по-четверте, на поглиблення
спеціалізації на випуску кон¬кретного виду продукції і зміцнення позицій на
ринку даного виду продукції; по-п'яте, на удосконалення системи внутрішнього
бухгал¬терського обліку, який вважають одним із важливих чинників успіху
підприємства за ринкових умов; по-шосте, на вдосконалення структури управління
підпри¬ємством, через надання більшої свободи дій підрозділу. Підприємствам та
ініціаторам підприємництва свобода дій потрібна, тому що у сучасній великій
компанії нові ідеї повинні запроваджуватись безперервно: у галузі виробництва,
проекту¬вання, обслуговування клієнтів тощо. Нові ідеї іноді виникають на
найнижчому рівні виробничої структури, надходячи від робіт¬ників чи менеджерів
середньої ланки, відповідальних за конкрет-просто ініціаторів створення нового
вироб¬ництва чи послуг.