Технічний рівень виробництва в регіоні. Підприємства і керівництво регіону
мають бути зацікавлені в підвищенні обсягів виробництва товарної і регіональної
продукції та зниженні матеріальних і трудових затрат в одиниці виробленої
продукції. Це сприятиме зниженню питомої і загальної собівартості виробництва і
збільшенню валового прибутку. Досвід ринкових країн показує, що таких
результатів досягають підвищенням технічного рівня виробництва.Технічний рівень
виробництва — спроможність підприємств та їхніх галузей виробляти інноваційну
продукцію відповідної кількості і якості.Підвищення технічного рівня виробництва
підприємств регіону досягається впровадженням нових технічних засобів
виробництва і технологій. Зростання технічного рівня виробництва зумовлене: у
паливно-енергетичному комплексі: часткою виробництва електроенергії атомними
електростанціями в її загальному виробництві; у металургійному комплексі:
часткою виробництва електросталі й киснево-конверторної сталі, готового прокату
в їх загальному виробництві; у машинобудівному комплексі: часткою виробництва
металорізальних верстатів високої точності, з програмним управлінням,
комп'ютерної техніки та ін.; у хіміко-лісовому комплексі: вмістом поживних
речовин у добривах, виробництвом термопластів, смол, пластмас, пиломатеріалів,
клеєної фанери та ін.; у комплексі виробництва будівельних матеріалів:
збільшенням обсягу виробництва цементу із клінкеру, одержаного за
енергозберігаючими технологіями.; у транспортному комплексі: Часткою електротяги
у вантажо- і пасажирообороті. Зростання технічного рівня виробництва і
запровадження нових технологій тісно пов'язані з оновленням основного капіталу,
тобто із запровадженням у виробництво кращих знарядь і вилученням фізично,
морально застарілих. У країнах із розвинутою ринковою економікою період
оновлення основного капіталу (активної частини) становить 2 — 4 роки, але не
більше 5 — 6 років. В Україні цей показник 15 — 20 років і більше. Ступінь зносу
виробничого основного капіталу в Україні впродовж останніх двох-трьох десятиріч
коливався у межах 45 %, зокрема, у промисловості — 48, сільському господарстві —
39, будівництві — понад 50%.